Opora

У Канаді міжнародна компанія Ipsos Public Affairs провела дослідження, щоб з’ясувати, як громадяни цієї країни бачать роль громади, влади та бізнесу в епоху відкритих даних. Людей у першу чергу турбує безпека персональної інформації. Також вони симпатизують ідеї прирівняти дані до природніх ресурсів та у схожий спосіб регулювати доступ до них. 

Про це розповіла віце-президентка Ipsos Public Affairs Канади Дженніфер Берч для Global News.


Коментар від «Даних міст»

У світі точиться палка дискусія навколо ідеєї «Open by default», суть якої полягає у тому, що всі дані мають бути відкриті. Обдумуються варіанти, як регулювати використання не тільки державних даних, але і бізнесу, якщо це інформація про клієнтів і користувачів. У Канаді більшість мешканців схиляється до того, що джерелом (і, відповідно, власником) даних як нового найважливішого ресурсу є народ. Влада має виконувати роль розпорядника, а бізнес – платити роялті за використання. Детальніше читайте далі в переказі статті. 


каліфорнія1

Розповідає Дженніфер Берч:

69 % канадців занепокоєні, що в епоху інновацій у зоні ризику опиняться їх особисті дані

Нещодавнє дослідження Ipsos показало: 69 відсотків канадців погоджуються з тим, що відчувають занепокоєння у зв'язку з майбутніми досягненнями в галузі технологій. Мова йде про стурбованість через ризики для власної конфіденційності та безпеки особистої інформації.

За всіма показниками, тенденція щодо відкриття даних  охопила весь світ - цю ідею впроваджують все більше країн.

У Канаді уряд працює з цією темою починаючи з 2011 року, коли було запущено портал «Відкриті дані». Озвучена тоді мета такої діяльності - це підтримка інновацій, використання інформації про державний сектор для розвитку споживчих та комерційних продуктів.

Владні органи у всьому світі проводять подібні ініціативи. Коли ми дивимося на державний сектор, то можемо побачити проекти з використанням відкритих даних для вирішення найрізноманітніших проблем - від пошуку громадських вбиралень у Данії, сервісу повідомлень про притулки в Ньюфаундленді до сприяння відкритості та прозорості виборів у Букіна-Фасо.

Уряди використовують дані для посилення підзвітності та покращення своїх послуг. Підприємства хочуть використовувати дані, щоб розширювати свій бізнес і отримувати прибутки. Органи влади також несуть відповідальність за захист особистої інформації своїх громадян. Чи можуть всі ці цілі співіснувати?

Поки більша частина скептицизму щодо відкритих даних зосереджена на конфіденційності та безпеці. Уряди реагують на це, розробляючи суворі настанови та комплексну політику,  аби доступність даних не ставила громадян під загрозу.

Державні набори даних, відкриті для громадськості, поки що не призвели до жодних катастроф.

Хоча конфіденційність все ще викликає занепокоєння, державні набори даних, відкриті для громадськості, поки що не призвели до жодних катастроф.

Дата-активісти по всьому світі запускають різноманітні ініціативи, як наслідок - все більше інформації стає доступною в машиночитних та придатних до багаторазового використання форматах. Очікується, що підприємці отримають користь від доступу до цього нового ресурсу та розроблять рішення, які призведуть до покращення державного сектору та економічного зростання.

Але якщо дані є новою нафтою сучасного світу, приватний сектор не є єдиним учасником ринку. Уряди збирають ці дані, а головне - джерелом цих даних є значною мірою громадяни.

Лише 27 % канадців погоджуються, що дані, які збираються урядом, повинні  вільно надаватися приватному сектору

Лише 27 відсотків канадців погоджуються, що дані, які збирає уряд, повинні вільно надаватися  приватному сектору, аби бізнес міг створювати продукти, послуги, робочі місця та забезпечувати економічне зростання.

У  нещодавньому дослідженні Ipsos, - CanadaNext, - ми запитали канадців про зміни, які вони очікують побачити протягом наступних 10 років.

Як зазначалося раніше, 69 відсотків канадців погоджуються з твердженням, що думки про майбутні досягнення в галузі технологій викликають стурбованість з приводу конфіденційності та безпеки особистої інформації.

Це й не дивно, якщо співставити результати дослідження з останніми новинами про випадки втрат великих баз персональних даних. Наше дослідження було проведене перед тим, як подібний інцидент трапився із одним з найбільших американських кредитних бюро Equifax (зловмисники отримали доступ до даних 143 млн клієнтів, - «Дані міст»). Вже тоді 76 відсотків канадців вважали, що існує загроза масового витоку даних, який може привести до краху котрусь із найбільших компанії.

Але, попри усі ризики, канадці констатували, що людство рухається у бік світу, керованого даними.

Водночас, канадці визнали, що ми рухаємося у бік світу, керованого даними.

Ось які прогнози вони вважають ймовірними у найближчі 10 років:

  • 63 відсотки погоджуються з прогнозом, що більше половини інтернет-трафіку буде генерувати домашня побутова техніка («розумний дім»);
  • половина канадців будуть носити «розумні» годинники та одяг (62% опитаних погодились з таким прогнозом);
  • Левова частка покупок у розмірі 30 доларів або менше не включатимуть готівку (80 % канадців думають, що так буде у найближчі 10 років);
  • більше 75 відсотків усіх покупок та фінансових операцій буде здійснюватися через смартфон (64% канадців прогнозують такий сценарій);
  • усі державні послуги, не пов'язані зі здоров'ям, будуть надаватися онлайн (77% канадців цього очікують).

Використання даних є основою уявлень про недалеке майбутнє. Але хто, на думку канадців, має володіти цими даними, а хто має отримувати користь від них? Переважна відповідь, що власники - це громадяни, які  генерують інформацію. Три чверті канадців (75 відсотків) говорять, що дані, закумульовані урядами, повинні належати громадянам, з яких вони збираються, і 74 відсотки говорять те саме навіть про дані, зібрані про людей приватними компаніями.

Хоча конфіденційність та безпека залишаються причиною тривог, але інновації та цифрові технології у всіх сферах сприймаються як щось неминуче.

А реальне питання полягає в тому, як цей новий ресурс буде керуватися, регулюватися та хто від цього отримуватиме прибуток.

72% канадців погоджуються, що дані повинні бути захищені та мають регулюватись як природні ресурси, а 62% - що приватні компанії, які використовують державні дані, зібрані урядами, повинні платити роялті за користування.

Сімдесят два відсотки канадців погоджуються, що дані повинні бути захищені та мають регулюватись як природні ресурси, а 62% - що приватні компанії, які використовують державні дані, зібрані урядами, повинні сплачувати роялті за користування.

Яка роль уряду в цих процесах? Якщо «Open by default» (ідея, що відкритими мають бути всі державні дані за замовчуванням. – «Дані міст»)  - це нова мантра, урядам доведеться вирішувати не лише питання конфіденційності та безпеки; їм доведеться орієнтуватися в складному питанні про те, хто володітиме даними та хто отримуватиме прибуток від їх використання. Зрозумілим є місце людей у цьому процесі (вони є джерелом даних – «Дані міст»), можливості для приватного сектору теж  нескінченні, але як будуть регулювати ці обміни даних на послуги і прибутки уряди в ролі посередників?

Ба більше, існує потенціал, який приватний сектор зможе використати, щоб запропонувати громадянам послуги, які раніше традиційно надавала влада. Хоча уряди всіх рівнів та у всьому світі намагаються впроваджувати інновації та створювати інформаційні центри, потрібно зробити ще багато роботи, перш ніж чиновники зможуть конкурувати з швидкими темпами розвитку приватних фірм.

Якщо уряди стануть брокерами (посередниками.- «Дані міст»)  даних, то чи встигатимуть вони встежити за змаганням з доставки послуг? Що це означатиме для наших демократичних інституцій?

60 % канадців очікують, що в наступні десять років міста, які використовують великі дані, зможуть краще розподіляти ресурси та приймати більш правильні рішення

Шістдесят відсотків канадців очікують, що в наступні 10 років міста, які використовують великі дані, зможуть краще розподіляти ресурси та приймати більш правильні рішення.

Більшість стверджує, що уряд має очолювати та контролювати цю еволюцію. Але чи здатні владні управлінці  грати цю роль? Чи нещодавня угода між Торонто та Google Sidewalk Labs про створення інтелектуальної спільноти є прикладом державного аутсорсингу і чи стане цей прецедент моделлю для майбутнього?

Переважна більшість канадців погодились, що дані, які вони генерують, повинні бути захищені та врегульовані, як природні ресурси. Практично стільки ж підтримали твердження, що приватні компанії, які використовують державні дані, зібрані урядом, повинні сплачувати урядові комісію за користування роялті.

Майбутнє урядів як брокерів даних не є нереальним. За цим сценарієм основний виклик перед владою полягатиме не в тому, щоб конкурувати з бізнесом у наданні послуг, але стосуватиметься управління тонким балансом конфіденційності даних та їх рентабельності. Щоб керувати, але не заважати.

Ось у чому основна складність такого розвитку подій. Інструменти цифрової епохи генерують величезну кількість даних, створюючи ресурс, який рухатиме економікою і трансформуватиме наші громади. Дані не мають кордонів, не мають чіткої градації прав власності. Їх розростання, схоже, не має кінця в осяжному майбутньому. Три з п'яти канадців кажуть, що законодавча та державна політика не встигають за змінами в технологіях, і те ж саме число говорить, що більшість канадських компаній готові скористатися новими технологіями для покращення способів ведення бізнесу.

 

Текст Дженніфер Беріч, віце-президентки канадського представництва Ipsos Public Affairs, переказали українською дата-активісти Громадянської мережі ОПОРА ініціативи «Дані міст».

Ми у Facebook Ми у Twitterandroid grayOPORA Github

mapa 2015 grey

tvk grey

rada grey

zhytlo grey

 digest gray

rada4you g

bookstore opora grey

© Громадянська мережа ОПОРА 2006-2015