Спеціально для ІП "ЖИТЛО" підготував аналітик житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА Дмитро Кузнєцов

Один з ключових пріоритетів розвитку України – впровадження енергоефективності. Житловий сектор України має потенціал близько 50% зі скорочення споживання енергоресурсів. Фактично, нас можна вважати знатними марнотратами. Для вирішення цієї проблеми створено Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, яке займається впровадженням енергоефективності та відновлювальною енергетикою.

Відповідно, більшість існуючих та перспективних документів роблять акцент на енергоефективності. Наприклад, основні цілі нового проекту Енергетичної стратегії України до 2035 року – досягнення енергетичної безпеки України, зокрема шляхом енергоефективності та енергозбереження.

Крім Енергетичної стратегії до 35 року, про енергоефективність йтиметься у Стратегії низьковуглецевого розвитку України, розробка якої розпочалася у квітні минулого року і триває досі.

Технічні робочі групи з розробки Стратегії низьковуглецевого розвитку України виділили 6 векторів, у яких необхідно розвиватись до середини XXI століття. В основу Стратегії ляже набір з чотирьох політик/дій, реалізація яких повинна привести Україну до раціонального споживання ресурсів.

07 02 17 03

  • Підвищення енергетичної ефективності будівель

Політика передбачає термомодернізацію житлового фонду у муніципальному контексті: планування заходів та їхню реалізацію. Іншими словами, завдяки цьому у  власників житла будуть стимули підвищувати ефективність будівель, для цього будуть встановлені планові показники.

Заплановане проведення заходів, які гарантуватимуть, що під час реконструкції будівель буде покращуватися їхня енергетична ефективність з метою виконання мінімальних вимог енергетичної ефективності. Такі вимоги застосовуватимуться до реконструйованої будівлі або частини реконструйованої будівлі в цілому. Додатково або альтернативно вони можуть застосуватися до реконструйованих елементів будівлі.

Передбачається ухвалення заходів, необхідних, щоб гарантувати, що під час оновлення або зміни елемента будівлі як складової частини конструкції, яка впливає на енергетичну ефективність, рівень енергоефективності відповідатиме мінімальним вимогам, якщо це технічно, функціонально та економічно можливо.

Інший захід, завдяки якому можливе підвищення енергоефективності будівель – це стимулювання енергоефективності у процесі проектування та будівництва, під час складання енергетичного паспорту та оцінювання енергетичних показників при визначенні витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Це передбачатиме прийняття і забезпечення дотримання жорстких будівельних норм з метою досягнення ефективності, або ж добровільні підходи для досягнення вищої енергоефективності при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, термомодернізації, при складанні енергетичного паспорту та оцінюванні енергетичних показників, при визначенні витрат паливно-енергетичних ресурсів для опалення, охолодження, вентиляції, гарячого водопостачання та освітлення житлових та громадських будівель.

Також політика передбачатиме удосконалення будівельних норм і практик щодо енергоефективності, оскільки будівельні енергетичні норми визначають мінімальні вимоги щодо енергоефективності для нових або існуючих будинків, які підлягають реконструкції, капітальному ремонту та термомодернізації.

Запровадження енергетичних будівельних норм, особливо, коли більшість будинків знаходиться за межею урбаністичних центрів, може вимагати додаткових ресурсів. Потенційними елементами політики стануть, до прикладу, вимоги до енергетичного маркування конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що застосовуються у новому і реконструйованому будівництві, та розробка нових норм і стандартів у галузі енергоефективності.

Нове і повторне введення в експлуатацію будинків (включно з енергетичним відстежуванням і бенчмаркінгом) передбачає, що його збудовано за «новими» енергетичними нормами, які включають необхідні та сучасні експлуатаційні потреби. Тобто це свідчить, що забезпечено вищий рівень енергоефективності.

Повторне введення в експлуатацію здійснюється при реконструкції, капремонті, термомодернізації будинку та передбачає складання енергетичного паспорту з оцінюванням енергетичних показників при визначенні витрат паливно-енергетичних ресурсів для опалення, охолодження, вентиляції гарячого водопостачання та освітлення існуючого будинку.

У цьому випадку повторне введення в експлуатацію – це процес покращення умов проживання і технічного обслуговування будинкових систем для забезпечення відповідності житловим потребам. Це включає Систему енергетичного рейтингу житлового будинку при його продажі чи оренді.

Крім того, політика передбачатиме формування вимог до реконструкції і технічного переобладнання існуючих будинків з нульовим використанням енергії. Процес введення в експлуатацію таких споруд вимагає покращення експлуатації і технічного обслуговування будинкових систем з метою задоволення потреб при використанні лише такого обсягу енергії, що є необхідним.

Запровадження національної системи технічного регулювання сфери «зеленого будівництва» необхідне для виконання Україною міжнародних екологічних зобов’язань. Зокрема, мова йде про унормування проектування та будівництва будівель та поселень за екологічними критеріями.

Разом з тим, політика передбачатиме просвітницько-інформаційні програми для фахівців з енергоефективності, що займаються проектуванням, енергоаудитом, енергетичною сертифікацією, контролем енергетичних характеристик з метою заохочення до енергоефективності і зниження викидів парникових газів.

Забезпечення дотримання норм з енергоефективності включає співпрацю урядовців, розробників норм, учбових закладів, наукових установ, освітніх центрів та саморегульованих організацій.

Одна з важливих перешкод на шляху підвищення рівня дотримання норм з енергоефективності – загальний брак інфраструктури на місцевому рівні. Забезпечувати необхідну підтримку і технічну допомогу можна, залучаючи профільних експертів для допомоги місцевим інспекторам, які слідкують за дотриманням норм. Експерти будуть надавати підтримку і ділитися досвідом з питань оновлених норм з енергоефективності, включно з практичним керівництвом та навчанням спільноти. Крім того, експерти будуть знавцями у використанні наявних ресурсів щодо забезпечення та впровадження енергетичних норм на місцевому рівні.

Крім цього, державні органи національного, регіонального і місцевого рівнів повинні слугувати прикладом в енергоефективності. Тому політика включатиме удосконалення проектування і будівництва. Будівлі, заняті державними органами влади, та будівлі, які часто відвідуються громадськістю, повинні бути прикладом для врахування екологічних і енергетичних факторів, відповідно, об’єктом періодичної енергетичної сертифікації.

Також необхідне заохочування розповсюдження інформації щодо енергоефективності серед громадськості. Це можна виконати за рахунок встановлення сертифікатів у місцях, які зайняті державними органами влади, або які часто відвідуються громадськістю, наприклад, у магазинах, комерційних центрах, супермаркетах, ресторанах, театрах, банках, готелях тощо.

Дія передбачає відкритість інформації про споживання енергії бюджетними установами та публікацію даних на сайтах органів місцевого самоврядування. Також це передбачає розміщення в установах інформації про їхню енергоефективність у будь-якому вигляді.

  • Сприяння приватному і державному фінансування заходів з підвищення енергоефективності

Важлива дія на шляху до енергоефективної України – сприяння державно-приватному партнерству щодо фінансування заходів з підвищення енергоефективності. Інструменти фінансування можуть будуватися:

  • на коштах, виділених на забезпечення енергоефективності з фондів проектів Євросоюзу;
  • на коштах, виділених на забезпечення енергоефективності Європейським інвестиційним банком та іншими європейськими фінансовими інституціями, зокрема Європейським банком реконструкції та розвитку, а також Банку розвитку Ради Європи;
  • на коштах, залучених у фінансових установ та національних ресурсах.

Інструменти фінансування могли б використовувати ці внески для сприяння і заохочення приватних капітальних інвестицій, залучаючи інституційних інвесторів. При цьому передбачається використання критеріїв, які забезпечують досягнення як екологічних, так і соціальних цілей, а також інноваційних механізмів фінансування, які знижують ризики для проектів з енергоефективності та дозволяють проводити ремонт навіть у категорії домогосподарств з низькими та середніми доходами. Мова йде, наприклад, про кредитні гарантії для приватного капіталу та стимулювання договорів про забезпечення енергоефективності, дотації, субсидійовані позики та цільові кредитні лінії, системи стороннього фінансування

Важливим аспектом виступає впровадження ЕСКО механізму та його використання для підвищення енергоефективності. Відповідно до положень коаліційної угоди (розділи VIII «Забезпечення прискореного економічного розвитку» та XIV «Забезпечення громадян комунальними послугами та реформування житлової політики») передбачено законодавче запровадження захищених ринкових механізмів інвестування в енергомодернізацію для масштабного залучення приватних інвестицій у енергоефективність.

Це дозволить досягнути значного зменшення енерговитрат у секторах та залучити приватні інвестиції у підвищення енергетичної ефективності об’єктів державної та комунальної власності (шкіл, ВНЗ, лікарень тощо), у тому числі створення правових підстав для розвитку механізмів енергосервісного підряду на об’єктах бюджетної сфери, встановлення можливості укладання довгострокових договорів на продаж теплової енергії, виробленої з альтернативних джерел.

У свою чергу, така діяльність сприятиме реалізації цілеспрямованої державної інвестиційної політики у сфері енергозбереження, спрямованої на зменшення енергозалежності України від імпортованих енергоносіїв. А також дозволить створити умови для залучення масштабних інвестицій, розвитку зовнішньоекономічної діяльності за рахунок гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, розвитку української промисловості, що виробляє енергоефективне обладнання і, відповідно, розвитку економіки України в цілому.

  • Заходи з підвищення енергоефективності специфічні при використанні електроенергії та/або видів палива в усіх секторах економіки України

Заходи з підвищення енергоефективності, специфічні при використанні електроенергії, можуть включати програми для одного чи багатьох секторів та  фінансуватися комунальними підприємствами (наприклад, через інвестиційну складову тарифу), або державними суб’єктами, або можуть надаватися споживачам комунальними підприємствами чи третіми сторонами.

Універсальний підхід до заходів з енергоефективності щодо видів палива дасть змогу переключатися між видами палива для досягнення більшої економії або нижчих витрат. Це робить доцільнішим проведення програми третьою стороною, з використанням коштів, зібраних комунальними підприємствами чи органами влади.

Підвищення ефективності використання природного газу на джерелах генерації теплоенергії у комунальному секторі дозволить раціональніше використовувати викопне паливо. Передбачається запровадження практики прийняття рішень щодо вибору інвестиційних енергоощадних проектів на основі найкращих показників: строку окупності, сумарного чистого дисконтованого грошового потоку, внутрішньої ставки доходності. Ця політика може враховувати стимули для комунальних підприємств, підвищувати ефективність використання природного газу на існуючих чи оновлених котельних установках.

Крім соціально-економічного ефекту від скорочення витрат на енергоносії та зменшення тарифів на теплопостачання, упровадження теплоутилізаторів буде впливати на скорочення викидів парникових газів та інших забруднюючих речовин (за рахунок зменшення викидів на одиницю виробленої теплової енергії).

  • Стимулювання запровадження енергоефективних технологій в агропромисловому комплексі

Реалізація політики відбуватиметься за допомогою впровадження технологій у землеробстві, спрямованих на скорочення споживання викопного палива. Нові технології і методи культивації мають потенціал щодо зниження викидів парникових газів шляхом зниження споживання викопного палива та електроенергії.

Прикладом можуть бути системи автоматичного керування, а також технологія автоматичної ширини захоплення, яка використовує технологію систем глобального позиціонування (GPS) для автоматичного вмикання або вимикання секцій штанги обприскування при проходженні ділянки поля, яку вже було оброблено, або яка ще потребує обробки.

Технологія автоматичної ширини захоплення може використовуватися для посадки, внесення добрив та інших операцій. На полях неправильної форми вона може давати до 3-5% економії. Удосконалення також охоплюють оновлення парку сільськогосподарських машин і агрегатів з кращою ефективністю.

Що ж у підсумку?

Енергоефективність – це лише один із напрямків майбутньої політики України з низьковуглецевого розвитку, за яким вона рухатиметься до середини століття в рамках зобов’язань перед світовою спільнотою як підписанта Паризької угоди.

Якщо вас цікавить, як житиме Україна наступні три десятиліття, слідкуйте за наступними статтями серії «Низьковуглецевий розвиток України: політика майбутнього пишеться вже сьогодні!», які публікуватимуться на ІП «ЖИТЛО».