Podgorniy

Сергій Подгорний /голова парламентського підкомітету з питань виборчого законодавства та об'єднань громадян та член новоутвореної Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питання підготовки проекту Закону України про вибори народних депутатів України/:
Депутат розповів про свої враження від роботи комісії та поділився думками щодо перспектив виборчої реформи

Пане Сергію, розкажіть, будь ласка, про розгляд виборчих законопроектів у парламенті.

Виборчі законопроекти розглядалися в парламенті дуже поспішно, без висновків відповідних правових комітетів. З великими труднощами нам вдалося провести комітетські слухання по закону. І тому я не вважаю, що утворення Тимчасової спеціальної комісії з питання підготовки законопроекту про вибори народних депутатів України – це компроміс. Це камуфляж, яким прикривається влада. Комісія зібралася на перше засідання четвертого листопада, вирішили організаційні питання. І я вважаю, що голова комісії Руслан Князевич чітко поставив питання: завдання комісії – випрацювати новий проект закону. Часу небагато, тому він сказав: давайте візьмемо те, що є: є діючий закон про парламентські вибори, є закон про вибори президента, є закон про місцеві вибори. Крім того, є ті 13 законопроектів, які нещодавно відхилили Верховна Рада (насправді, їх ніхто не вивчав, на профільному комітеті їх не розглядали), і, нарешті, є законопроект, поданий нібито від президента. Почнемо з аналізу діючого закону, подивимося, чи доцільного його змінювати радикально, чи можна змінити позиції, на які вказувала Венеціанська комісія свого часу (включаючи введення відкритих списків). Але представники більшості не прагнуть нічого аналізувати. Вони пропонують «не товкти воду в ступі» й швидко ставити на голосування їх законопроект. Ми розуміємо, який склад комісії – 5 на 7 (БЮТ та НУНС мають лише 5 представників). Більшість хоче цією комісією просто прикритися, провести її так само, які розглядали виборчі законопроекти в комітеті держбудівництва. Знову дуже похвалять законопроект Юрія Ключковського. Раніше на засіданні комітету депутат Демчишен від Партії регіонів сказав: «Це дуже гарний закон, доцільний, ми б його підтримали, але…» В результаті комітет схвалив проект Єфремова. Те саме планується зробити і в комісії. Ми можемо направляти багато поправок, але якщо машина голосування запущена (а вона запущена), то з цим важко щось зробити. Крім того, я не знаю, яким треба бути фахівцем, щоб напрацювати такий складний законопроект за два тижні, які виділили комісії. Чому лише два тижні дали? Це пов’язане з датою 19 грудня (Саміт Україна-ЄС – ред.). Тому намагаються все робити швидше. Деякі речі ми встигнемо зробити, опозиція готова на компроміс, вона вже підготувала поправки. Але великого оптимізму, повірте, немає. Може бути і такий варіант, що за основу приймуть нормальний законопроект, а потім з’являться поправки, які все змінять. І тоді влада скаже – було широке обговорення, працювала група в парламенті й все відбулось демократично. Тільки радикальна масова суспільна думка може направити цю роботу в дійсно демократичне русло. Якщо ж суспільство та європейські експерти будуть мовчати, то нічого не буде. Моя ж думка така – якщо сьогодні вже склалася така ситуація, то краще відшліфувати діючий закон про вибори, ввести відкриті списки, а новий фундаментальний закон в рамках виборчого кодексу розробляти й примати цією Радою, але вже на наступне скликання.

Чи можливо за діючим законом провести чесні демократичні вибори?

Можливо. Там тільки треба було б виправити розділ про списки виборців. Можливо, також врахувати думку суспільства й увести відкриті списки. Або виписати голосування за відкриті списки (це можна зробити технологічно), або ж відкрити процедуру формування списків, щоб виборці знали, як формуються списки й могли впливати на них під час проведення районних чи обласних конференцій, через внутрішньопартійне голосування. Відповідні механізми є.

Озвучувались думки про те, що технологічно відкрити списки зараз неможливо, через можливий розмір бюлетенів.

- Навпаки, бюлетень за такої системи – дуже маленький. Там зазначена тільки назва виборів, номери округу та дільниці, а потім написано: «Голосую за партію №…» й трафарет (як на конвертах в частині, де йдеться про поштовий індекс), куди вписується номер партії, за яку голосує виборець. Ще нижче написано: «Із списку цієї партії обираю кандидата №…» Враховуючи, що законопроект передбачає регіональні списки, кількість кандидатів буде близько 20. І все. Тобто, бюлетень дуже короткий. Інша справа, що на дільницях треба буде попрацювати, щоб були плакати з усіма списками. Все технологічно можливо, потрібна політична воля самого президент. Якщо він скаже – парламент проголосує.

Чи є в «законопроекті Єфремова» процедурні моменти, які можна використовувати для протидії фальсифікаціям?

Ні, там весь закон виписаний таким чином, що вибори стануть суцільною фальсифікацією. Уявіть, в законі немає норми, за якою виборча комісія в кінці дня після завершення голосування інформує окружну комісію, а та ЦВК – про кількість виборців, які взяли участь у голосуванні. Ми завжди знали про активність виборців одразу після закінчення голосування. Більше цього не буде. Чому, для чого це зроблено? Щоб по мажоритарних округах можна було фальсифікувати. Чому є норма про те, що списки виборців подаються одразу на дільничну виборчу комісію, а не на окружну комісію? Тобто, ми не будемо навіть знати кількості виборців в округах. Є неоднозначна норма про протоколи. Дільнична комісія заповнює лише 4 протоколи: один в ЦВК, один в окружну комісію, один «в справу» й останній вивішується на стенд. І все, член комісії не може отримати протокол. А якщо немає протоколу, то неможливо оскаржити рішення на дільниці. Є проблеми й з визнанням виборів недійсними – їх можна визнати такими на дільниці, а в окрузі – не можна. Якщо в окрузі, наприклад, 100 дільниць й на 70 переміг кандидат від влади, а в 30 – кандидат від опозиції, то в цих 70 «опозиційних» дільницях можна визнати вибори недійсними й переможе кандидат від влади. Питання ж про визнання виборів недійсними дуже суб’єктивне. Тут можуть використовуватися різні скарги, як це нещодавно відбулося на місцевих виборах в Броварську районну раду. Там однією з причин визнання виборів недійсними стало «погане освітлення на вулиці». Нібито виборці через це не могли прийти й проголосувати! Та в нас 90% сіл не мають вуличного освітлення. В такому випадку потрібно останні вибори президента визнавати недійсними.

Чи є зараз у більшості консенсус щодо виборчого закону?

Це справа більшості. Але враховуючи, що законопроект від комуністів підписав Адам Мартинюк, від фракції Литвина Ігор Шаров, від групи «Реформи заради майбутнього» Ігор Рибаков й від Партії регіонів Олександр Єфремов, то принаймні на момент внесення законопроекту від влади в парламент такий консенсус у більшості був.

Навіщо ж створили тимчасову парламентську комісію щодо виборів?

Думаю, президент просто боїться, що 19 грудня йому можуть показати вже не жовту, а червону картку, й видалити з поля Європи. Тому й робляться відповідні кроки. Адже ж в рішенні Європарламенту чітко вказано, що парламентські вибори мають відбутися по закону, де враховані рекомендації Венеціанської комісії. Тому президенту треба зробити хоча б вигляд того, що щось в цьому напрямку робиться. Але в мене щодо цього дуже песимістичний настрій. Не думаю, що комісія зробить щось радикальне. Вона може врахувати 5-10% пропозицій опозиції й цим провладні політики прикриються - нібито до думки опозиції вони також дослухалися.

_Іван Кириленко /голова фракції "Блок Юлії Тимошенко - "Батьківщина"/:
«Ми не впевнені в тому, що президент України підпише закон про вибори»

Наразі немає ніяких гарантій щодо того, що прийнятий закон про вибори не буде змінюватися. Крім того, ми не впевнені в тому, що президент України підпише той закон, який був ухвалений. В ньому є дуже суперечлива норма, яка стосується можливості кандидата балотуватися й по списках, й по мажоритарних округах. В 1998 році Конституційний Суд вже визнавав подібну норму неконституційною.

ми не впевнені в тому, що президент України підпише той закон

Взагалі, голосування було компромісом. Відніміть голоси опозиції – закон все одно було б прийнято. Натомість, ми досягли суттєвих покращень. Ми змогли прибрати жорстку норму щодо зняття кандидата в мажоритарних округах – згідно неї кандидата могли викидати з перегонів за два попередження. Змінили й принцип формування комісій. В попередньому проекті було прописано так, що 90% членів комісії будуть представляти партію влади. А рішення комісій могли прийматися за будь-якої кількості членів. Це фактично «суд-трійки». В комісії 18 людей, попередили й зібралися утрьох – все, прийняли дійсне рішення комісії. Навіть в Середньовіччя такі норми не писалися! Я вже не говорю про інші деталі: оскарження чи не оскарження в суді, остаточність чи неостаточність рішень комісій, кількість протоколів: за попереднім законопроектом видавалося лише 4 протоколи – тільки тим, «кому треба». Також було прописано, що виборчі бюлетені виробляються де завгодно без будь-якого захисту. В законопроекті Єфремова все було прописано так, що на вибори можна було просто не йти. 17 подібних позицій були повністю зняті й прописані речі, що максимально унеможливлюють фальсифікації.

Чи буде оновлення парламенту після виборів? Воно, звичайно, буде значним. Я розумію, що зараз найбільш авторитетних кандидатів, самих знакових людей будуть обов’язково орієнтувати йти самовисуванцями, але при цьому розписатися, де вони будуть діяти вже після виборів. Тому, не сумніваюся, що парламент оновиться щонайменше відсотків на 40. По партійним спискам я сьогодні не готовий говорити, це вирішують з’їзди та первинні партійні організації. Тут теж не все так просто буде.

17 листопада Верховна Рада України 366 голосами «за» ухвалила новий закон «Про вибори народних депутатів України. Дискусії тривали понад рік, але до останнього дня не було остаточно відомо всі деталі майбутнього виборчого закону. Врешті-решт, більшість представників опозиції змогли досягти консенсусу з провладними депутатами щодо одного з варіантів реформи. Керівники фракції «Блок Юлії Тимошенко – Батьківщина», яка 62 голоси в підтримку нового закону, розповіли про логіку рішення фракції та позитивні моменти нової системи виборів. 

SobolevСергій Соболєв /заступник голови фракції "Блок Юлії Тимошенко - "Батьківщина"/:
Ми вичистили всю частину, яка стосується чесних і прозорих виборів

В чому компроміс прийнятого закону про вибори, про який говорить і влада, і опозиція?

Я думаю, що тут мова йде навіть не про компроміс. Тут маємо дуже суттєве просування вперед, повернення назад в русло демократичних виборів. Я маю на увазі процедуру їх проведення. Те, що неможливо зняти кандидата з реєстрації, що неможливо не зареєструвати кандидата або виборчий список (на що сподівалися опоненти з фракції Партії регіонів), те, що комісії будуть формуватися прозоро і фракціями, представленими в парламенті, і позапарламентськими партіями, те, що буде прозорий підрахунок голосів, який дуже чітко виписаний – все це дає підстави стверджувати про певний прогрес. Я переконаний, в разі, якщо ми організовано, разом з громадянами, будемо контролювати ці вибори, вони відбудуться на найвищому рівні в плані неможливості фальсифікацій.

Чому представники від Блоку Юлії Тимошенко в тимчасовій комісії по підготовці закону про вибори спочатку залишили її роботу, а в результаті більшість депутатів фракції все ж голосували за закон?

Тому що спочатку нам розказували, що є єдина можливість – ухвалити законопроект Єфремова й вже далі вносити свої поправки. Потім ситуація змінилася. Так, без сумніву, змішана система – не найкраща виборча система, про це йшлося і у висновках Венеціанської комісії. Але в ситуації, коли ми вичистили всю частину, яка стосується чесних і прозорих виборів (ми тепер не допустимо фальсифікації) навіть змішана система буде діяти зовсім по-іншому.

Як ви оцінюєте підняття прохідного бар’єру до Верховної Ради до 5%?

Ви знаєте, я вважаю, що не це є ключовим для будь-якого закону. Якщо візьмемо практику європейських країн, то побачимо, що там дуже різні системи виборів, різні прохідні бар’єри. Ключове ж тут – розділ, який стосується того, як проходять вибори, як формуються комісії, чи можна задавити опозицію через зняття з реєстрації або ж нереєстрацію її кандидатів. От в цій частині ми все що могли – зробили.

Чи будуть можливості боротися з адміністративним ресурсом?

Я не уявляю сьогодні адмінресурс. Зараз же всі адміністративні будинки захоплюються не зі зброєю в руках, як цим лякав Янукович на засіданні Кабмін, а простими громадянами, «чорнобильцями», «афганцями», пенсіонерами - вони заходять в ці приміщення й окупують їх. Який адмінресурс? Хто з ним вийде: керівник пенсійного фонду, який не платить пенсії? Чи вийде глава адміністрації, у якого заборгованість по зарплаті досягає вже у кожній області сотень мільйонів гривень? Хто з них вийде з адмінресурсом? Чи може міліціонер буде цим займатися, якого самого позбавили всіх пільг? Тому далі все буде залежати від того, наскільки опозиція зможе виставити єдиних кандидатів по мажоритарним округам та погодити всі майбутні програмові дії на час виборчої кампанії. Я вважаю, що для цього є всі перспективи.

Напередодні представники влади заявили про те, що готові врахувати 80% застережень (17 пропозицій) від опозиції у виборчому законі. У відповідь представники БЮТ назвали такий крок імітацією дискусії й униканням розгляду основоположних принципів та залишили роботу комісії з підготовки виборчого закону. Депутат від Партії регіонів, член Член Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питання підготовки проекту закону про вибори народних депутатів України Володимир Олійник розкповів про роботу комісії та позицію влади щодо принципових моментів виборчої реформи.

OliynykВолодимир Олійник /Фракція Партії Регіонів/:
Пропорційну систему з відкритими списками доцільно було б апробувати на наступних місцевих виборах


Пане Володимиру, опозиція каже, що робота тимчасової парламентської комісії по підготовці закону про вибори – фарс, що вона насправді не працювала. Як би ви могли це прокоментувати?

Хто саме з опозиції?

Представники Блоку Юлії Тимошенко.

Так це лише частина опозиції. Поговоріть з представниками фракції НУ-НС й вони скажуть, що ми дуже плідно попрацювали. Ті застереження, які були технологічними, незалежно від виборчих систем (захист бюлетенів, оскарження результатів, принципи формування дільниць) – ми пройшли повністю. Тобто, ми цілком пропрацювали внесений законопроект й проголосували, щоб за основу взяти ті напрацювання, які за дорученням президента робила група Лавриновича, знявши при цьому всі інші законопроекти. На пропозицію оголосити перерву ми не погодились й після того, як проголосували за те, щоб працювати далі (нас підтримала в цьому частина представників опозиції), депутати від БЮТ залишили роботу комісії. Вони говорять «фарс» - я це категорично заперечу. І маю на це серйозні аргументи. Президент, як ніхто, зацікавлений у проведенні демократичних парламентських виборів. Якщо їх не визнає Європа, то Україна отримає політичну ізоляцію. Не думаю, що ми хочемо йти білоруським шляхом. Зараз ми маємо легітимну владу в Україні. Якщо ж влада буде сформована в сумнівний, нелегітимний спосіб, тоді виникає питання – кому це вигідно? Відповідь – опозиції, щоб сказати: дивіться, яка в нас влада в парламенті. Ми ж насправді зацікавлені чесно виграти вибори, адже в іншому разі кому потрібна така перемога? А для опозиції діє принцип «чим гірше – тим краще». Для України ж він є дуже негативним. Зайти в позицію нелегітимності було б дуже погано.

Чому не обговорювались три головні питання: про виборчу систему, бар’єр та блоки на виборах?

Ці питання насправді обговорювались. Я попросив своїх колег пояснити, чому вони виступають за введення пропорцій: «150 депутатів обираються за мажоритарною системою – 300 за пропорційною» (добре хоч, що ми погодились з тим, що змішана система може бути застосована). Яка тут аргументація? Це ж вже схоже на двопалатний парламент: верхня палата, менша за чисельністю, й нижня. Якщо змішана система «50% на 50%» ще зрозуміла, то «150 на 300» не логічна через те, що виборці тяжіють до «мажоритарки», тому послідовно було б пропонувати систему, за якою 300 депутатів обираються по мажоритарним округам, а 150 – по спискам. Єдиний аргумент, який нам назвали – мовляв, таке співвідношення унеможливить адміністративний тиск. Але ж кандидат від округу повинен реально працювати, а не імітувати роботу. Мусимо враховувати можливості депутата в умовах різних за площею територій. Якщо округи будуть надто великими, то депутат не зможе нормально працювати. Наприклад, в Черкаській області за запропонованою змішаною системою «50% на 50%» маємо 7 округів, а за системою «150 на 300» буде 3. Це серйозне навантаження. Що ж до виборчих блоків – ми в принципі не заперечуємо, щоб вони були суб’єктами виборчого процесу, як і партії. Але ми виступаємо за те (і міжнародна практика свідчить на користь такої позиції), що партії та виборчі боки потрібно відрізняти за прохідним бар’єром. Хоч на половину відсотка, але ж прохідний бар’єр для партій та блоків має відрізнятись. Представники опозиції проти цього. Сам прохідний бар’єр пропонувалося знизити до 1% - це шлях до хаосу. Я вважаю, що тут ми повинні досягти золотої середини, уникнувши крайнощів.

Чому не зберегти прохідний бар’єр на рівні 3%?

Ми мали бар’єр 4%, можемо порівнювати. Бачили, як тоді формувався парламент. Також хочу нагадати, що коли в 2004 році розглядалось питання зміни виборчої системи на пропорційну, БЮТ наполягав на змішаній системі виборів. Й коли знижували прохідний бар’єр з 4% до 3%, то БЮТ навпаки пропонував його підвищити до 5%, а «Наша Україна» взагалі до 6%.  Тобто, не можна говорити про те, що зараз пропозиції щодо підвищення прохідного бар’єру є якимись дивними. Загальноєвропейська практика – 5%. Звичайно, є й менші, але якщо говорити про загальноєвропейський підхід до виборчого бар’єру, то це 5%. Венеціанська комісія сказала, що це внутрішнє питання.

Яке ваше ставлення до виборчої системи з відкритими списками?

Я виступаю за те, щоб з часом ми все-таки перейшли до пропорційної системи з відкритими списками.

Я виступаю за те, щоб з часом ми все-таки перейшли до пропорційної системи з відкритими списками

Чому не зараз?

Тому що такої моделі в нас ще не було. Експериментувати з нею зараз, як на мене, не варто. Нам треба спочатку стимулювати партійний розвиток, а для цього потрібно піднімати прохідний бар’єр. Також доцільно було б пропорційну систему з відкритими списками застосувати на місцевих виборах й таким чином здійснити її апробацію вже на наступних виборах до місцевих органів влади. Потрібно відпрацювати всі технологічні нюанси, а вони з’являться обов’язково. В мене питання – чому ті, хто пропонують таку систему зараз, не використовують її по факту? Вони ж можуть застосувати її як «праймаріз» до власної партії. Але ж вони цього не роблять. Тут розмова про відкриті партійні списки нагадує дебати щодо зняття недоторканості з депутатів. Всі про це говорять, але ніхто цього не хоче реалізовувати, навіть коли знаходиться при владі. Якби вони ввели відкриті списки та прийняли виборчий кодекс тоді, коли знаходилися при владі, ніхто б зараз систему не змінював.

Чи існує кореляція між виборчими змінами та саммітом Україна-ЄС, що відбудеться в грудні?

Ще раз кажу – влада, як ніхто, зацікавлена у визнанні демократичності майбутніх виборів. Венеціанська комісія закликає також до публічності процесу виборчої реформи. Ми проводили дискусії у тимчасовій комісії у присутності представників іноземних ЗМІ. Ми не робили демаршів, я закликав колег не загострювати й не переходити на особистості, щоб не давати нікому підстав для того, щоб залишити робочий процес. Також я закликав: давайте приймемо дійсно розумні пропозиції, а там де маємо дискусійні моменти, будемо шукати аргументування та компроміси. 17 моментів, які ми врахували – це серйозно, це технологія. Можливо ввести будь-яку систему, але якщо залишити там технологічні шпарини, то вибори ніколи не будуть демократичними. Тому ми вирішували дуже серйозні моменти – видавати чи не видавати протоколи, вивішувати їх чи ховати… В нашому законопроекті була ще одна цікава річ – можливість зняття з реєстрації кандидата через встановлення судом фактів підкупу виборців (гроші дав, гречку роздавав, комп’ютерний клас подарував і т.д.). Якщо кандидат двічі це зробив, суд встановлює відповідні факти й комісія його знімає. Хіба це влада не пішла проти себе? Всі ж докоряють, що вона цим буде займатися. А опозиція проти цього! Я здивований. Нам важко домовлятися з опонентами, але й серед опозиції немає консенсусу. Чому 4 жовтня ми розглядали в парламенті 12 виборчих законопроектів від опозиції? Чому не один узгоджений?

Опозиціонери, які не голосували за новий закон про вибори пояснили свою позицію – йти на компроміс із владою було недопустимо

Ariev

Володмир Ар`єв /фракція НУ-НС/: 
«Ні в якому разі не можна було погоджуватися на мажоритарну виборчу систему»

 Як ви оцінюєте ухвалення нового закону про вибори народних депутатів України?

 Я вважаю, що в четвер було прийняте не дуже правильне рішення. М’яко кажучи. Тому що в даному разі відбулося таке собі освячення того виборчого закону і тих виборчих принципів, які протягувала Партія регіонів. Ні в якому разі не можна було погоджуватися на мажоритарну виборчу систему. Розумію, що більшість все одно б прийняла цей закон без голосів опозиції, але в такому разі вона б не несла спів відповідальність за це рішення. А так вийшло, що зіграли, як у відомій старій приказці: «Тяжко жити – заведіть козу в хату. Стало гірше – виведіть козу з хати». Головне, що такий варіант читався від самого початку, і все одно пішли на цей сценарій. Очевидно, деяким опозиційним лідерам було так зручніше.

 Чи залишились тепер якісь можливості апеляцій до Європи щодо легітимності виборчої системи?

 Звичайно, що ні. Все, вона освячена.

 Як ви вважаєте, чи залишає ухвалений закон можливості для протидії фальсифікаціям на майбутніх виборах?

Я скажу так: можна зробити найкращий виборчий закон, але позитивний результат від нього буде тільки тоді, коли за невиконання цього закону буде передбачена абсолютно реальна відповідальність. Що ми бачили на останніх виборах депутата райради у Київській області? Суд скасував вибори через те, що не було світла на вулицях села! Це ж дебілізм, і суддя – ідіот. Або ж суддя просто знав, за що він працює. Але менше з тим, ситуація така, яка є. Думаю, парламентські вибори в 2012 році можна буде захистити тільки масовим повстанням людей, які будуть захищати свої голоси. І все. А ролі закону тут я відводжу тільки відсотків 10.

Чи буде опозиція об’єднуватись перед майбутніми виборами? Чи будуть єдині кандидати в мажоритарних округах?

 Вона повинні це зробити. Якщо опозиціонери цього не зробить, то це пришвидшить самогубство опозиції.

pavlovsky

Андрій Павловський /фракція «БЮТ-Батьківщина»/:«Потрібно вимагати рухатись до цивілізованої європейської системи відкритих регіональних списків».

 Чому ви не голосували за закон про парламентські вибори?

 Тому що це був дуже тяжкий компроміс для опозиції. Все одно, що нас поставили перед вибором: «Ви будете сидіти в загальній камері чи будете в карцері?» От опозиція по цьому закону обрала загальну камеру в Лук`янівському СІЗО. Все ж таки загальна камера краща, ніж карцер. От така ціна цього питання. Не думаю, що тут ми отримали якісь переваги чи ще щось. Влада дозволила опозиції врахувати якихось 20 технічних питань. Але не врахували основні політичні вимоги. Тому я принципово і не голосував за це.

 Чи залишилися можливості для протистояння фальсифікаціям виборів?

 Керівники опозиції та представники від неї у відповідній тимчасовій комісії кажуть, що вони зробили все можливе для того, щоб цими технічними поправками унеможливити фальсифікацію на дільницях. Але не вирішили головного питання – повертається корупційна мажоритарна складова. Ми ж розуміємо, що в Україні на мажоритарних округах буде перемагати той, хто роздасть більше гречки чи по 100 гривень бабусям. Леонід Черновецький дуже гарно показав, як ця маркетингова система працює на виборах. Якщо в Києві бабусі продають голоси за кілограм гречки та пляшку олії, то, повірте, що десь в Хацапетівці, де люди зубожілі, голоси будуть продаватись значно дешеве – за півкіло гречки, наприклад. Ось тут ключове питання – не можна було ні в якому разі відступати від принципової позиції. Усі ж погодились, що дійсно треба реформувати виборчу систему, але потрібно вимагати рухатись до цивілізованої європейської системи відкритих регіональних списків.  

Опоненти кажуть, що вона занадто складна для нинішньої України.

Я був у Польщі, бачив як там голосують по цій системі. Є загальний список партії, а в кожному регіоні висувається по 15-20 кандидатів від кожної партії (так званий «регіональний список»). Кількість кандидатів залежить від чисельності населення регіону. І люди приходять й голосують за конкретного кандидата. Причому, кандидати розміщені в алфавітному порядку, партійні вожді цього не визначають. Якщо вам подобається якась партія та її програма – ви спочатку голосуєте за неї, а після цього берете її регіональний список й обираєте того кандидата, якого ви знаєте і який вам більше подобається. Тобто, ви визначаєте, який в нього буде номер у списку після того, як порахують усі загальні голоси. Чому нам було не піти цим шляхом? Кажуть, складно рахувати голоси за такою системою. Мовляв, будуть махлювати при підрахунку. Говорять ще, що Україна технічно не готова до такої системи. У такому випадку потрібно було вимагати збереження пропорційної системи виборів з партійними списками. Що поганого для Партії регіонів в такій системі? Вона двічі перемагала за нею. Що «регіоналів» зараз не влаштовує – це питання. Мабуть, тому й вирішили повертатись до змішаної системи. Наскільки мені відомо, зараз з адміністрації Кабінету Міністрів пішла негласна команда на місця губернаторам, щоб висували по областям кандидатів від Партії регіонів як самовисуванців. Іншими словами, таким кандидатам говорять приховувати свою партійність. Тепер ми повинні розуміти: якщо самовисуванець – це, значить, кандидат від влади. Особливо, якщо такий кандидат є великим бізнесменом чи банкіром. А опозиції тепер потрібно домовлятись, щоб цьому великому капіталу від Партії регіонів протистояли узгоджені кандидати від опозиції. Щоб не було 20 кандидатів від опозиції й один нібито незалежний «самовисуванець» від Партії регіонів. Потрібно мати єдиного кандидата від опозиції. Тоді будуть шанси на перемогу.

Чи є потенціал для об’єднання опозиції?

Є. Наприклад, про Івано-Франківській області вже домовились. «Батьківщина», «Фронт змін» Яценюка та «Свобода» вже розписали там округи. Знаю, що по Львову та області також вже вносяться останні штрихи щодо відповідної домовленості. Треба віддати належне – галичани якось скоріше між собою домовляються. Але ж тут все залежить від амбітності місцевих керівників опозиції. В Києві нам, наприклад, складніше домовлятися. Такі ж проблеми в Центральній Україні. Тут завжди було на два українця три гетьмана. Думаю, і на Сході можна буде домовитись. Якраз в силу того, що там мало опозиціонерів й буде засилля провладних кандидатів. 

 

Владислав Забарський входить до юридичного блоку фракції Партії регіонів, працював у складі Тимчасової спеціальної комісії парламенту з підготовки проекту Закону України про вибори народних депутатів України. Депутат розповів про поступки, на які пішли представники влади в процесі переговорів з опозицією, про механізми протидії адмінресурсу та закликав виборців зайняти активну позицію на майбутніх виборах до Верховної Ради України.


Зараз багато говорять про компромісність нового закону про вибори народних депутатів. А в чому полягає цей компроміс зі сторони влади?

Компроміс у тому, що ми, принаймні, погодилися на те, щоб відкликати законопроект, внесений нашими представниками. Ми змінили деякі положення законопроекту, які не влаштовували представників опозиції в законопроекті, поданому парламентською більшістю. Пізніше, в проекті від тимчасової слідчої комісії (поданому депутатом Князвеичем) ці положення були викладені в редакції опозиції. Тобто, ми ухвалили всі їх пропозиції, які торкалися демократизації виборів, як це називає опозиція.

Але ж три головні пункти, на яких наполягала опозиція (виборча система, виборчі блоки та прохідний бар’єр), так і не були змінені.

Можу вам сказати, чому опозиція, на мою думку, все-таки, погодилась. По-перше, треба розрізняти оцінку цих положень зі сторони політичної опозиції, та їх оцінку зі сторони виборчого законодавства та процедури виборів. Безумовно, опозиція повинна завжди все критикувати. На жаль, не завжди ця критика конструктивна. З іншого боку, будь-яка людина, що намагається мислити по-державницьки й дійсно в інтересах демократії та виборців, розуміє, що сьогодні ситуація і в політикумі, і громадянському суспільстві найбільше підходить для введення змішаної системи «50% на 50%». Адже, з одного боку, вона відображає ту партійну структурованість, яка присутня в суспільстві. З іншої сторони, вона враховує рівень довіри до політичних партій, який за останні роки знизився. Також, така система враховує бажання громадян бачити свого депутата, знати й голосувати за нього. Звучать пропозиції щодо введення системи відкритих партійних списків. Але ж їх сутність досягається і за допомогою мажоритарної складової змішаної системи. Тут ми маємо ще й можливість для балотування самовисуванців, незалежних кандидатів. Жоден представник опозиції та громадських організацій чи експертного середовища не дав відповідь на те, як при пропорційній системі з відкритими списками може бути реалізоване активне виборче право громадян, які не хочуть пов’язувати себе з політичними партіями. Та система, яка була нами запропонована й ухвалена в підсумку, дає відповідь на це питання. «Страшилки», що розповідають про купівлю округів й про олігархів – не більше ніж розмови. По тій простій причині, що, як я сподіваюсь, народ України в 2012 році буде робити усвідомлений вибір. Не сумніваюся, що ми будемо спостерігати, як по мажоритарним округам будуть самовисуватись реальні громадські лідери та авторитетні громадяни, не пов’язані з політичними партіями. Це дозволить нам отримати якісно інший парламент.

Така система враховує бажання громадян бачити свого депутата, знати й голосувати за нього.

Які передбачені механізми протидії адмінресурсу в мажоритарних округах?

На сьогодні поняття адмінресурсу в значній мірі – «страшилка» в контексті використання виборчих технологій, які начебто системно використовувалися раніше. Порушення, безумовно, були. Під час всіх останніх виборчих кампаній, і парламентських, і президентських, і місцевих, юридична служба Партії регіонів відслідковувала всі порушення виборчого законодавства, реагувала на них, фіксувала й зверталась у відповідні органи. За наявності чітко прописаних в законі процедур, за наявності державного реєстру виборців застосування адміністративного ресурсу в тому розумінні, яке в нього зазвичай вкладають, на мій погляд, є практично неможливим. Тут знову ж таки дуже важливо, щоб громадяни зайняли активну, свідому позицію. Щоб не було недовіри й так званого абсеєнтизму, коли люди просто не ходять на вибори. Кожна людина повинна прийти й віддавати свій голос, слідкувати за тим, щоб цей голос не вкрали, щоб не було порушень. Тоді ми легко переможемо цей уявний адмінресурс. Тим більше, що в цьому законі було запропоновано такі серйозні новації, як, наприклад, визнання спостерігачів від громадських організацій суб’єктами виборчого процесу. Це дозволить серйозно протистояти будь-яким порушенням будь-яких політичних сил. Не забувайте й про те, що в нас за останній час було внесено зміни і до Кодексу про адміністративні правопорушення, і до Кримінального кодексу щодо злочинів, пов’язаних з виборчим процесом: фальсифікацій, незаконної агітації, підкупом виборців. Тобто, я бачу, що з точки зору механізмів в нас все вироблено на достатньо високому рівні. Питання тепер у тому, як ці механізми будуть застосовуватися. Суттєву роль тут відіграватимуть виборці – їх активність, їх свідомість та відповідальність. Не продаватись за кілограм гречки, не віддавати паспорт кому завгодно, не вірити популізму – це все на їх відповідальності.

Чому залишили в законі можливість подвійного балотування для кандидатів?

Це результат компромісу.

Зі сторони влади чи опозиції?

Це було внесено на розгляд тимчасової комісій й підтримано і владою, і опозицією.

Чим зумовлене підняття прохідного бар’єру до 5%?

Хочу висловити свої особисті погляди на дане питання. В Україні є понад 200 політичних партій, які зареєстровані офіційно. В новому законі усунута обмежувальна норма про те, що для можливості участі у виборах партія повинна бути зареєстрована не пізніше ніж за рік до виборів. Тобто, в нас під вибори до існуючих 200 партій може додатись ще 200 нових. Партій, що реально працюють, не більше 5, це всім відомо. Це ті партії, які працюють системно, ведуть партійне будівництво, мають представництва у всіх регіонах України. Тому новий прохідний бар’єр дійсно виконує роль бар’єру для технічних партій. Тут мова не йде про малі партії, адже якщо мала партія працює системно, то вона має набирати 5% і більше. Технічним проектам це буде просто не під силу. Плюс враховуємо достатньо суттєву фінансову заставу для участі у парламентських виборах. Таким чином ми уникнемо й участі технічних партій, й триметрових виборчих бюлетенів, які заплутують виборця. Натомість, будуть брати участь лише ті партії, які зможуть реально поборотись за подолання такого прохідного бар’єру. Тим більше, що Венеціанська комісія у свій час (не для України, а загалом) говорила про те, що 5-відсотковий прохідний бар’єр є оптимальним, й у більшості країн Європи він присутній, не дивлячись на різні виборчі системи.

Ми уникнемо й участі технічних партій, й триметрових виборчих бюлетенів, які заплутують виборця

Чому новий виборчий закон приймався так швидко – за один день?

Насправді, жоден закон про вибори в Україні ще не приймався так, як цей: коли більше року працювала робоча група. Що б про неї не казали, а на її засідання мали доступ і журналісти, і представники громадських та міжнародних організацій. Було залучено багато представників науки та провідних юридичних ВНЗ, представників Центральної виборчої комісії та інших людей, які професійно замаються питаннями виборів. Текст закону був виписний достатньо грамотно й професійно. Його вивчала Венеціанська комісія, яка серед інших зауважень говорила про надмірну деталізацію. Але я вважаю, що на нинішньому етапі для України ця деталізація потрібна задля уникнення подвійного трактування та будь-яких інсинуацій.

Чи зрозуміють закон люди, які будуть працювати в комісіях різних рівнів?

Безперечно. Передбачене ж навчання членів комісій – це, до речі, вимога Венеціанської комісії. В своєму звіті вона відзначала введення такого навчання як позитив. Тому в законі все було виписано якісно. Ті зауваження та пропозиції, що були подані вже під час роботи спеціальної парламентської комісії, також вплинули позитивно. Думаю, що суттєвих недоліків у новому законі про вибори немає.

Розмовляв:
В’ячеслав Шрамович /Лабораторія законодавчих ініціатив/