Про свою небайдужість до майбутнього виборчого законодавства України заявили громадські об’єднання Вінниччини. З ініціативи Лабораторії законодавчих ініціатив, Комітету виборців України, Українського незалежного центру політичних досліджень та Громадянської мережі «Опора» у Вінниці пройшло засідання круглого столу, де експерти, представники політичних партій та громадських організацій, активні члени виборчих комісій та журналісти обговорили можливості внесення коректив до законодавства про парламентські вибори.

За словами координатора ГМ «Опора» Олега Левченка, дискусії у максимально широкому колі дозволять сформувати громадську позицію щодо пропонованих законодавчих змін. Якщо ця позиція буде чітко аргументованою, не прислухатись до неї законодавцям стане важче.

Учасники обговорення зійшлися на думці, що в очах іноземців Україна виглядає чи не найбільшим експериментатором у проведенні виборів. Яку тільки систему ми не випробовували, не кажучи вже про дрібніші нюанси організації процесу голосування, що змінюються у нас перед кожними «доленосними» виборами.

Із найбільш популярних у демократичному світі виборчих систем українці поки не наступали на граблі хіба що однієї – пропорційної з відкритими регіональними списками. Судячи з усього, – наступного року так і не наступлять: ні у влади, ні в опозиції немає достатньо часу, аби якісно підготуватись до чергового експерименту. Хоча про нього говорять всі і давно.

Інша справа – вже апробовані пропорційно-мажоритарні принципи формування законодавчого органу. Разом із так само перевіреними всіма своїми перевагами й недоліками, можливостями для маніпуляцій. Не секрет, що про межі цих можливостей і точаться насправді дискусії серед авторів виборчих законопроектів.

Їх свого часу було подано більше десятка, втім на фінішну пряму, схоже, виходить документ, підготовлений пропрезидентською робочою групою. Опозиціонери кажуть, що коли до них не прислухаються, від участі в обговоренні виборчого закону взагалі відмовляться. А поки вони погодились зачекати із відкритими списками і дискутувати навколо змішаної системи. Тобто дадуть владі зелене світло? Побачимо у четвер, коли Верховна Рада, за словами її голови Володимира Литвина, приступить до розгляду змін у виборче законодавство.

До речі, за промовистим збігом обставин, саме на четвер заплановане і засідання комісії Європарламенту, де передбачається виробити остаточну позицію щодо подальших перемовин з Україною для підписання Угоди про асоціацію. А вітчизняний закон про вибори – лакмусовий папірець європейських прагнень України нарівні з резонансними кримінальними переслідуваннями опозиціонерів. До того ж в цьому українські чиновники намагаються перехитрити Європу. Про це розповіла координатор виборчих програм Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська .

У червні до венеціанської комісії було подано проект змін до виборчого закону, розроблений Мін’юстом, який не мав жодного юридичного статусу. Не дивлячись на це, комісія проаналізувала проект і її висновки, надіслані у жовтні були доволі жорсткими. Безпрецедентним виявилось те, що Венеціанська комісія чи не вперше в своїй практиці тактовно рекомендувала Україні перейти до пропорційної системи з відкритими регіональними списками. Тим часом 10 жовтня в парламенті зареєстровано проект Єфремова і групи народних депутатів. Це фактично документ, проаналізований Венеціанською комісією, за винятком деяких статей, що кардинально відрізняються від тих, які розглядала робоча група і, відповідно, зовсім не співпадають з позицією міжнародної спільноти. Йдеться, зокрема, про право окружних комісій на власний розсуд без чіткого переліку причин знімати з реєстрації мажоритарників. Є питання щодо територіальної організації виборів: відхилення у кількості виборців по округах у 10%, скажімо, дає можливість так розмежувати округи, що зі Сходу країни депутатів буде більше, ніж із Заходу. Містить цей проект і норми, вже визнані Конституційним судом неконституційними. Тобто, зрозуміло, що у випадку його ухвалення, довіра Європи до України буде остаточно втрачена.

Про те, як у випадку тих чи інших рішень законодавців Україна виглядатиме на міжнародній арені, говорив і заступник директора Інституту глобальних трансформацій    Олександр Козяр. За його словами, ідеальних виборчих систем у світі немає. Є різне ставлення до сумлінного виконання законів.

Важливо, щоб після проведення виборів їх визнали у світі і в Україні чесними і демократичними. Для цього треба не так вже й багато. Треба, щоб прийнято було чіткий, зрозумілий закон. І щоб він містив такий же механізм його виконання, – наголосив О.Козяр.

Кому, як багатолітнім організаторам виборчого процесу на місцях краще відомо про механізми проведення виборів, точніше, про всі ті, здавалося б, дрібні деталі, на які закон практично не звертає уваги, що, однак, не зменшує їх ваги. Валерій Дяків з 2006 по 2010 рік очолював обласну виборчу комісію, тому для нього, каже, головне, аби в законі було якнайменше недомовок.

Формування виборчих комісій за пропонованим проектом не особливо відрізняється від минулих виборів. Має бути обов’язкове представництво парламентських партій, а серед усіх інших, що мають намір брати участь у виборах, передбачене жеребкування. Тобто, партії знову поставлені в нерівні умови. Проектом закону передбачається обов’язкове навчання керівного складу комісій, але хто буде навчати, як і головне, кого (поки невідомий керівний склад), проект відповіді не дає. Залишається без відповіді і питання: хто буде працювати у виборчих комісіях, якщо календарні терміни проведення виборів не будуть розумно узгоджені із можливостями членів комісій в умовах, що діють в нашій державі. Наприклад, по фінансуванню робіт. Не кажучи вже про оплату праці керівників комісій. Тим більше, що неофіційна винагорода від політичних партій автоматично може вважатися підкупом членів комісій.

Елементарним порушенням рівності кандидатів у депутати є навіть норма пропонованого закону, за якою окружні комісії, які реєструють мажоритарників,  формуються за 60 днів до виборів, коли партії уже на повну можуть агітувати. Не буде в нинішніх умовах, вважають експерти, і балансу представництва кандидатів у дільничних комісіях.

Щодо фінансового аспекту організації і проведення виборів, то пропрезидентський законопроект також не ліквідовує поле для махінацій, – вважає депутат Вінницької міськради Олександр Парвадов.

- Я брав участь у всіх виборчих кампаніях часів незалежності. І в мене склалося таке враження, що з 2006 року різко змінився якісний склад усіх учасників виборчого процесу. Більшість вважають вибори засобом заробітку: у комісіях, агітаторами та спостерігачами працюють студенти, пенсіонери, безробітні. Про яке оволодіння нормами закону може бути мова, коли я був свідком голосування однієї з виборчих комісій за рішення, що прямо суперечило законодавству. З минулих виборів пам’ятаю людину, яка була головою ДВК від Партії Регіонів, працювала агітатором у штабі «Батьківщини» і спостерігачем від іншої політичної сили.

Пропонований проект Закону, за словами О.Парвадова, не вирішує проблеми тіньового фінансування виборчої кампанії. А от використання кандидатами ефірного часу та площ у друкованих ЗМІ за державний кошт відміняє, що, знову ж таки, ставить учасників перегонів у нерівні умови.

До слова, перед проведенням круглого столу зусиллями організаторів було проведено опитування серед активістів громадсько-політичних об’єднань, експертів з організації виборчого процесу та журналістів, яке продемонстрували майже повну солідарність громадського сектора із позицією європейських інституцій.

Наприклад, 38% опитаних висловилися за перехід до пропорційної виборчої системи з відкритими списками. Дві третини респондентів (багато з них працювали в комісіях і знають, як на практиці застосовується виборче законодавство) висловились за продовження термінів кампанії до 120 днів. Приблизно порівну розподілились думки опитаних стосовно доцільності об’єднання політичних партій у блоки. Як компромісний варіант пропонується для блоків дещо підняти прохідний бар’єр. Виключно законом визначати принципи територіальної організації виборчого процесу пропонує 55% респондентів. Більшість опитаних також за обов’язкове оприлюднення кандидатами усіх відомостей про себе, що становлять суспільний інтерес.

Об’єднує європейських і вітчизняних експертів і ще одна думка: зміна правил гри пере кожними виборами – аж ніяк не ознака демократичності суспільства. Скоріше – це намагання переписати закон, як мовиться, під себе. Нинішня спроба, судячи з того, що виборчий кодекс поки навіть не обговорюється, не остання. Як не прикро…

Автор
Світлана Вишневська