Влітку 2021 року Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва на замовлення Громадянської мережі ОПОРА провів дослідження у 4 фокус-групах щодо знань громадян про виборчий процес, їхньої мотивації участі у виборах, а також сприйняття виборчої реформи. Оскільки участь у дослідженні брала невелика кількість людей, воно не є репрезентативним, але засвідчує певні тенденції.
Близько третини учасників дослідження мали досвід участі у виборчому процесі в ролі члена комісії, спостерігача чи навіть кандидата на місцевих виборах. Більшість оцінили рівень свого розуміння виборів та виборчого процесу як середній. За їх оцінкою, напередодні виборів знання збільшуються, а ось після їх завершення все забувається.
А ось за результатами ж дослідження, загальний рівень ознайомленості респондентів з виборчою системою є посереднім. Лише третина учасників фокус-групових досліджень правильно змогла назвати відмінності між пропорційною системою із закритими та відкритими виборчими списками. Половина респондентів неправильно відповіли на запитання, чи впливають голоси виборців на черговість отримання мандатів кандидатами від прохідних політичних партій. Поширеною була помилка у відповіді стосовно того, чи можна на виборах за пропорційною системою проголосувати за одну партію і одночасно підтримати окремого кандидата від іншої партії. Аналогічно розділилися відповіді громадян на питання щодо можливості голосувати за перший номер списку партії.
Якщо розглядати в історичній ретроспективі, то у 1990-х та на початку 2000-х виборчий процес, на думку респондентів, був організований вкрай погано. Трапляються ситуації відвертого фальшування результатів як у Києві, так і в інших регіонах. Апогеєм фальсифікацій, на їхню думку, стали президентські вибори 2004 року. За оцінкою тих респондентів, які мали досвід спостереження за виборами або роботою на них, сьогодні вибори відбуваються більш чесно і справедливо. Основні ж проблеми полягають, переважно, у недостатній підготовці членів виборчих комісій.
Мотивацію участі громадян у виборах можна описати кількома основними факторами: сподівання на позитивні зміни після виборів; для уникнення фальсифікацій та голосування “за респондента”; участь у голосуванні, у певних ситуаціях, може бути вирішальною. Водночас окремі респонденти не до кінця розуміли, чи право голосу є власне правом, чи обов’язком.
У рамках фокус-груп відстежувався високий рівень залученості людей з інвалідністю у виборчому процесі. Особи, які мають першу групу інвалідності, за замовчуванням голосують за місцем перебування. Водночас таке голосування не має визначеного часу, що обмежує громадян у своїй активності. Також існують можливості тиску на виборця членами виборчої комісії, які здійснюють організацію голосування за місцем проживання. Більше того, хоча прихід членів ДВК до місця проживання людини і не можна трактувати як примус до голосування, але це є стимулом голосувати навіть у тих випадках, коли вона цього не бажає робити.
Тотальне розчарування у виборах та політиці загалом, що пояснюється відсутністю кандидатів, яким можна довіряти, та відсутність позитивних змін – основна мотивація не брати участь у голосуванні. Друга за популярністю позиція — участь в голосуванні ні на що не впливає, тому голосувати немає сенсу. Водночас у рамках однієї фокус-групи звернули увагу на відсутності довіри до виборів у зв’язку з тим, що порушення на виборах практично не розслідуються і не караються. Також респонденти говорили про те, що в Україні не існує справжніх ідеологічних масових партій. Частина учасників дослідження переконана, що люди не ходять на вибори з огляду на те, що не підтримують жодних політиків. Хтось говорив про те, що для того, щоб взяти участь у голосуванні, потрібно докласти чимало зусиль (труднощі при зміні місця реєстрації, стояння в черзі тощо), які себе не виправдовують. Деякі респонденти, які представляли сільські території, мали свої міркування стосовно зниження явки на останніх місцевих виборах — укрупнення територіальних громад спричинило руйнування зв’язку між владою і населенням.
Основною характеристикою виборчої системи, на думку респондентів, має бути простота та зрозумілість застосування. Серед учасників фокус-груп частина була невдоволена чинною виборчою системою на місцевих та парламентських виборах. Вони впевнені, що виборча система ускладнюється навмисно для формування необхідного результату і можливості підтасування результатів виборів. Окрім того, респонденти зазначали, що політичний процес в Україні повністю підконтрольний олігархам та їхнім фінансово-промисловим групам, що зумовлює корупційні аспекти проведення виборів та неефективність політики.
Більшість респондентів зазначили, що шукають інформацію про виборчий процес в інтернеті: інформаційно-просвітницькі матеріали ЦВК або профільних організацій; закони та нормативно-правові акти, які регулюють виборчий процес; соціальні мережі; реклама та агітація політичних партій. Водночас частина респондентів називала основним джерелом інформації телевізор.
Хоча самі респонденти і не повідомляли, що помилялись у своїх виборах, все ж вони визнавали, що кандидати-двійники стабільно “відкушують” кілька відсотків голосів виборців. Як спосіб протидії опитані називають наведення в бюлетені додаткових відомостей про кандидатів (наприклад, рік народження).
Частина респондентів скаржилась на постійні зміни виборчої системи, в тому числі перед місцевими виборами. Більшість на момент проведення фокус-груп забула, як виглядали бюлетені на місцевих виборах 2020 року і не змогла відразу точно згадати, яку ж кількість бюлетенів вони отримали на попередніх виборах. Багато нарікань прозвучало щодо незрозумілості бюлетенів, зокрема скарги на трафаретну систему написання номерів.