Реалізація інструменту народної ініціативи в Сполучених Штатах Америки відрізняється від багатьох країн Європи через адміністративно-територіальний устрій. Так, у США ніколи не було загальнонаціональної ініціативи чи референдуму. Однак, у більшості штатів виборці мають право подати проєкт нормативно-правового акта, що відноситься до компетенції штату у вигляді ініціативи. Система подання, кількість необхідних підписів та процедура затвердження різниться залежно від законодавства в межах окремого штату. Які основні процедури подання народної ініціативи та особливості штатів – читайте у статті.

У попередньому матеріалі ми розглянули досвід країн Європи, де інструмент народної ініціативи широко використовується, як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях. Фінансування на адвокацію та інформування щодо таких ініціатив, в залежності від країни, можуть знаходити як самі громадяни, так і може бути надана підтримка з державного бюджету. У США можливість подати ініціативу існує лише на рівні штату – загальнонаціонального інструменту прямої демократії у вигляді законодавчої ініціативи народу не передбачається. Як і частина країн Європи, США не регулюють фінансування процесу з бюджетів штатів, тому, більшість ініціативних громадян нерідко шукають підтримки для інформаційних кампаній з просування ініціатив у місцевих бізнесів.

Сучасні правила народної ініціативи та референдуму в США зародилися у штаті Орегон в 1902 році. Сьогодні право народної ініціативи впроваджено у двадцяти одному штаті.

Однією з головних різниць у процедурах є процес подання ініціативи. В Сполучених Штатах Америки є два типи ініціатив: пряма та непряма. Як випливає з назви, пряма ініціатива подається безпосередньо виборцями; непряма ініціатива повинна бути направлена до законодавчого органу, який вирішує, чи ініціювати голосування. Деякі штати використовують обидва типи ініціативи: Ута та Вашингтон. Більшість, дванадцять штатів, віддає перевагу прямому типу ініціатив. Вісім використовує механізм непрямої народної ініціативи.

Залежно від штату різниться і можливість подання ініціативи щодо затвердження законодавчого акта чи внесення змін до Конституції. Можливість ініціювати референдум щодо двох процедур є тільки в 14 штатах. Інші штати використовують народну ініціативу окремо для внесення правок чи окремо для ініціювання законопроєкту. Деталі щодо регулювань по кожному штату окремо присутні на мапі.

Громадяни подають ініціативи у багатьох напрямках, включаючи освіту, податки та використання наркотиків. Так, наприклад, 2016 рік ознаменувався в багатьох штатах як рік ініціатив щодо марихуани. У цей рік Каліфорнія, Невада та Массачусетс ухвалили заходи, що легалізують рекреаційне вживання марихуани, тоді як Флорида, Арканзас та Північна Дакота проголосували за дозвіл її вживання для медичних цілей.

У межах штатів, які дозволяють народні ініціативи, з 1904 р. було прийнято більше 1 000 народних ініціатив (із понад 2 000 запропонованих). Згідно з дослідженням Інституту ініціатив і референдумів, лідерами із використання народних ініціатив з 1904 по 2018 рік є Каліфорнія (379), Орегон (373), Колорадо (236), Північна Дакота (197) та Вашингтон (187).

Водночас, застосування інструменту народної ініціативи в Сполучених Штатах піддається критиці. Так, на думку дослідників, багато ініціатив просто не доходять до голосування. У Каліфорнії, згідно  з дослідженням політолога Дейва МакКуана, лише 26% усіх поданих ініціатив були винесені на голосування, і лише 8% поданих виборців прийняті. Інша критика полягає у тому, що конкуруючі ініціативи із суперечливими положеннями можуть створювати юридичні труднощі, коли обидві правки приймаються. Частина дослідників акцентує увагу і на тому, що народні ініціативи все частіше залежать від ресурсів: чим більше у “власника” ініціативи грошей на рекламу, тим більше вірогідність того, що вона буде прийнята. Адже у середнього класу не вистачає ресурсів на просування своїх ідей, тому звичайні громадяни нерідко витісняються бізнесменами та політиками.

Іншим ризиком об’єктивності є оплата праці збирачам підписів. Станом на 2019 рік 19 штатів (73%) дозволили проводити виплати збирачам підписів на основі кількості зібраних підписів. Сім (27%) заборонили виплати на основі кількості зібраних підписів. Мапа ілюструє стан законів про оплату за підпис у штатах. Як американські дослідники, так і політики зауважують на тому, що цей процес стимулює так зване “мисливство на голови” та нівелює цінності інформаційно-роз’яснювальної роботи. Наприклад, щоб позбутися відповідних правил, каліфорнійська республіканка Еван Лоу зареєструвала законопроєкт про заборону оплати за підпис під час ініціювання народної ініціативи.

Щоб краще зрозуміти процедуру, розглянемо використання інструменту народної ініціативи на прикладі штату Орегон.

Ініціатори петицій мають до 23 місяців, щоб виконати всі кроки, необхідні для подання ініціативи на голосування. Пропозиція може полягати в зміні конституції або прийнятті нормативно-правового акта.

Щоб подати ініціативу на розгляд потрібно зібрати щонайменше 1 000 дійсних підписів під петицією, що містить текст запропонованого закону. Потім пропозиція передається Генеральному прокурору, який готує текст виборчого бюлетеню. Після того, як виборчий бюлетень затверджено, розпочинається збір підписів.

Синя книга Орегону передбачає різну кількість підписів, необхідних для ініціації змін. Вона визначається фіксованим відсотком від загальної кількості голосів, поданих за всіх кандидатів на посаду губернатора на останніх виборах. Так, ініціативи щодо прийняття законодавчих актів потребують 6%, або 88 184 підписи. А ініціативи щодо змін до Конституції ‑ 8%, або 117 578 підписів.

Уштаті Орегон народна ініціатива може бути використана у межах округів (county), міст або районів. Кількість дійсних підписів, необхідних для винесення ініціативи на голосування, базується на відсотках від загальної кількості голосів, поданих на останніх виборах.

Винесення ініціативи на голосування відбувається шляхом прийняття резолюції (referral), підготовленої керівним органом. Державним органом управління є законодавчий орган. Тож резолюції подаються Державному секретарю штату Орегон.

В межах округів, міст, районів роль управлінського органу виконують окружні суди, міські ради та районні ради директорів. Вони перевіряють якість ініціатив та виносять їх на голосування, після чого, у разі позитивного результату, відбувається прийняття запропонованих актів/правок. 

Тож, такий інструмент прямої демократії, як народна ініціатива в Сполучених Штатах є зовсім різним: процедура подання, голосування та затвердження пропозицій народу визначається окремими штатами, ініціатива може бути поділена на пряму та непряму, а статистика використання відрізнятися в десятки разів від штату до штату. Процес прийняття будь якої правки чи пропозиції в США, як і в багатьох країнах Європи, є довгим, що пов’язано з багатоетапними процедурами збору та перевірки підписів, а також затвердженням пропозицій місцевими керівними органами. До того ж, за дослідженнями американських експертів, і процес адвокації ініціатив нерідко політизується, що пов’язано з немалими ресурсами, необхідними для просування ідей.

 

Читайте також наш матеріал про практики використання законодавчої ініціативи в різних країнах Європи