Кандидатки, які балотувалися до рад різних рівнів на місцевих виборах на Донеччині, вважають, що жінкам треба допомагати ставати активними у суспільно-політичному житті. Таку позицію висловлювала частина опитаних в межах всеукраїнського дослідження Громадянської мережі ОПОРА щодо гендерної квоти на місцевих виборах жінок, які здобули мандати, та тих, які залишились лише у статусі кандидаток.

Дослідження провів громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Донецькій області з 25 січня по 14 лютого 2021 року, під час спілкування із кандидатками в депутати та депутатками місцевих рад різних рівнів у Донецькій області.

Одна з депутаток зауважила, що в Маріуполі жінок у міській раді завжди було більше, ніж у місцевих радах в Західних регіонах України. Вона підкреслила: «Навіть і зараз я працюю в такій сфері, де завжди не вистачає чоловіків. Мені інколи дуже потрібна чоловіча порада. Ми, жінки, вже втомилися тягнути все на своїх плечах». У той же час у частини кандидаток, які не пройшли до місцевих рад, з самого початку не вистачало віри в свою перемогу на виборах. В якості прикладу можна процитувати: «Я знала, що мене не оберуть. Поруч ішов гідний чоловік. Він начальник ветеринарної медицини усього району, а на даний момент двох районів. Він заробив своїм досвідом авторитет. Чоловікам у нас завжди дорога». Це говорить про те, що деякі жінки, на жаль, ще не готові конкурувати з чоловіками на політичній арені.

Деякі кандидатки балотувались одразу в районні і селищні ради. І на запитання чому їх не обрали, одна з респонденток відповіла: «Немає стільки населення, щоб усі пройшли. У нас кожен другий балотувався. Хоч куди плюнь, кожен другий депутат». На думку частини респонденток, на цих виборах була велика конкуренція, хоча зарплатню місцеві депутати не отримують. Натомість «треба витрачати свій час, свої ресурси, а віддачею може бути… незадоволене населення».

Слід зазначити, що загалом опитані жінки відзначили підтримку та толерантне ставлення до них рідних, близьких та однопартійців. Однак були і випадки негативного ставлення до кандидаток зі сторони родичів. Так, одна з кандидаток розповіла: «З боку брата ішов негатив. Коли він говорив «навіщо воно тобі треба, ти знову лізеш у лайно». Таке відношення до жінок-кандидаток вони самі пояснюють тим, що наше суспільство не може відійти від нав’язаного нам радянського шаблону, що жінка – це домогосподарка. І ці стереотипи в суспільстві, особливо в представників старшого покоління, ще доволі живучі.

Із «чорним піаром», пов’язаним зі статтю щодо себе або інших жінок-кандидаток майже ніхто не зіштовхувався. Однак при цьому опитані зазначали: «Були одноразові коментарі в Фейсбуці», «були докори кандидаткам щодо віку, а не статі». Втім, за їх словами, це особливо не вплинуло на результати.

Характерно, що жінки-депутатки на Донеччині, які працюють не одну каденцію, вважають, що вони дуже впливові і напрацювали свій авторитет з роками. А на думку більшості опитаних респонденток молодшого віку, їм ще треба працювати і намагатись своєю працею доводити те, що жінки можуть брати участь у політиці, а не тільки бути домашніми «берегинями». І для цього треба працювати між виборами всі 5 років – наголошують кандидатки. Треба мотивувати, надихати, обов’язково допомагати ставати активними у своїй громаді та впливати на прийняття рішень. Тим самим, даючи жінкам впевненість у собі, чого багатьом зараз не вистачає.

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project