Низку порушень виборчого законодавства у день повторного голосування на виборах Президента України 21 квітня було виявлено у слідчому ізоляторі міста Києва під час моніторингу дотримання прав громадян, який проводила ОПОРА спільно з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Людмилою Денісовою та її представниками.

Частина порушень, які не відповідають вимогам виборчого законодавства, фактично може впливати на результати виборів. Зокрема це питання наявності кількох приміщень для голосування у різних корпусах закладу. Частиною 2 додатку до постанови Центральної виборчої комісії (від 19.01. 2012 № 5) передбачається, що кожна виборча дільниця має, зокрема, адресу приміщення для голосування та місцезнаходження (адресу приміщення) дільничної виборчої комісії. Приміщення для голосування та приміщення дільничної виборчої комісії для забезпечення її роботи можуть мати однакову адресу. Зважаючи на зазначене, приміщення для голосування та приміщення дільничної виборчої комісії може бути розташоване у різних місцях (тобто 1 приміщення для голосування та 1 приміщення для виборчої комісії).

Натомість на території Київського слідчого ізолятора знаходилося 4 приміщення, з яких 3 – приміщення для голосування та 1 – приміщення дільничної виборчої комісії, що суперечить вимогам вищезазначеної постанови ЦВК. Крім того, частиною 4 постанови передбачено, що кожна виборча дільниця має лише одне приміщення для голосування.

На території слідчого ізолятора до списку виборців внесено 2 530 осіб, тому приміщення для голосування повинно становити не менше 90 м2 (ч. 2 ст. 74 Закону України «Про вибори Президента України» та п. 4 додатку до постанови ЦВК). Але площа приміщень для голосування в ізоляторі лише в сумі становила близько 90 м2.

Неможливість надання одного приміщення для голосування працівники слідчого ізолятора пояснили його відсутністю на охоронюваній території установи, а також вимогою щодо роздільного тримання осіб у місцях попереднього ув’язнення (що передбачено ст. 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення).

Здавалося б, що на спецдільниці такого типу можна «закрити очі» на таке порушення задля дотримання умов іншого законодавчого акту щодо ув’язнених та засуджених.

Однак, варто наголосити на тому, що саме це порушення (наявність кількох приміщень для голосування) тягне за собою низку інших порушень. Для прикладу, коли виборець приходив до одного з корпусів для голосування та не знаходив себе у списку виборців, він змушений був чекати, поки член комісії, що перебував в іншому корпусі, знайде відповідну сторінку списку та принесе його іншого корпусу.  Часом виборцям доводилося тривалий час очікувати, адже допоки член комісії частину списку мав принести до іншого корпусу для можливості проголосувати виборцю, інші виборці, які були у цьому списку, очікували його повернення. Така ситуація викликала напруження як для членів комісії, адміністрації СІЗО, так і для самих виборців.

Фактично, один спостерігач на такій спецдільниці не має фізичної можливості здійснювати спостереження за дотриманням виборчого законодавства та виявляти порушення у різних корпусах одночасно.

Наявність 3 приміщень для голосування на одній спецдільниці є не лише порушенням, а і фактором ускладнення роботи комісії та підготовку до голосування. У комісії недостатня кількість членів для забезпечення ефективної роботи.

Порушення норми щодо єдиного приміщення для голосування в межах однієї виборчої дільниці може призвести до інших порушень виборчого законодавства, що є загрозою впливу на результати виборів. Для прикладу, під час перенесення частини списку з одного корпусу до іншого є ймовірність розписатися за виборця, що він отримав уже бюлетень для голосування, таким чином позбавивши його права проголосувати. З іншого боку, для реалізації виборчого законодавства існує також перепона, яка пов'язана з виконанням положень Кримінально-виконавчого кодексу, коли окремі групи ув'язнених не можуть перетинатися між собою.

Всі ці вищезазначені питання утворюють комплексну проблему з реалізації виборчого законодавства та дотримання прав громадян щодо реалізації їхніх виборчих  прав. Для врегулювання проблемних питань необхідно провести консультації між зацікавленими органами та ймовірно внести зміни до законодавства.

Тому омбудсменки із захисту виборчих прав звернулися до Центральної виборчої комісії, яка відповідно до Закону надає рекомендації щодо підготовки та проведення виборів, роз’яснює питання застосування законодавства України про вибори в частині правового регулювання виборів стосовно покращення діяльності виборчих комісій.

Однак вичерпного та чіткого роз’яснення щодо врегулювання цього питання Комісія не надала, зазначивши про те, що буде звертати увагу окружних виборчих комісій на дотримання виборчого законодавства під час підготовки та проведення парламентських виборів.

Також на розгляді в Центральному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України перебуває звернення щодо необхідності регулювання питання дотримання положень виборчого законодавства установами покарань та місць несвободи з метою недопущення на позачергових Парламентських виборах 2019 року вище згаданих порушень.

За результатами проведення переговорів між відповідальними органами очікується, що порушене проблемне питання щодо порядку голосування у місцях несвободи буде врегульовано, адже така проблема притаманна іншим регіонам України.

Юлія Чеберяк, громадська омбудсменка із захисту виборчих прав у місті Києві Громадянської мережі ОПОРА                             

Марина Ліліченко, громадська омбудсменка із захисту виборчих прав у Київській області Громадянської мережі ОПОРА

Активність мережі омбудсменів із захисту виборчих прав ОПОРИ підтримано ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project