«Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших». Ця знаменита цитата з роману Джорджа Орвелла «Колгосп тварин», на жаль, не перестала бути актуальною та іноді й досі влучно характеризує деякі особливості передвиборчого процесу в Україні. Слід зауважити, заради справедливості, що адмінресурс як порушення рівних прав учасників виборчого процесу наразі в нашому суспільстві не є тотальним явищем. Але й повністю подоланим це явище назвати не можна.

Адмінресурс – це несправедлива перевага, яку отримують певні кандидати, використовуючи свої посади та повноваження. І ця перевага може вплинути на результати волевиявлення. Тобто за наявності адмінресурсу ставить під загрозу чесність виборчої процедури. Адже законодавство передбачає, що вибори в Україні є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Про яку вільність і рівність може йти мова, якщо деякі кандидати «рівніші за інших»?

Тому в країнах розвинутої демократії існують законодавчі запобіжники, які унеможливлюють зловживання адміністративним ресурсом під час виборчого процесу. Також, окрім законодавства, існує добра воля учасників виборчого процесу – демонструвати свою непричетність до використання адміністративних важелів впливу на перебіг та результати виборів. Напевно, часто ця добра воля політиків «підштовхується» тим, що активне громадянське суспільство нетолерантно ставиться до проявів адмінресурсу, і неправомірне використання таких важелів може завдати суб’єктові виборчого процесу репутаційних втрат, навіть за умови, що йому вдасться уникнути офіційної відповідальності. На думку спадає, наприклад, нещодавнє рішення виконувача обов’язків президента Киргизстану Садира Жапарова скласти з себе повноваження президента країни та призупинити посадові повноваження прем'єр-міністра, щоб «як пересічний громадянин брати участь в майбутніх президентських виборах».

До адміністративних ресурсів можна віднести кадрові ресурси (використання кандидатом під час виборчої кампанії свого впливу на підлеглих), матеріальні та фінансові ресурси (використання доступу до адміністративних приміщень, техніки, бюджетних коштів тощо), медійні ресурси (використання впливу на редакційну політику підконтрольних або пов’язаних з владою чи приватних ЗМІ), управлінські ресурси (використання впливу на ухвалення рішень державними чи муніципальними органами), публічні ресурси (використання можливості для самопіару на офіційних заходах), силові ресурси (використання впливу на правоохоронні та інші силові органи) тощо.

Серед бар’єрів на шляху адмінресурсу можна назвати функціонування конкурентної політичної системи із взаємоконтролем її учасників, незалежність ЗМІ, фаховість та активність моніторингових неурядових організацій, високий рівень правової обізнаності та демократичної свідомості учасників виборчого процесу та виборців зокрема. Та найголовнішими і найдієвішими запобіжниками і «ліками» проти цього явища є чітке й ефективне законодавство з окресленими різновидами адмінресурсу та механізмами покарання за них, а також незалежна й ефективна судова система.

Але політична культура та традиції демократії в Україні лише формуються, толерантність, «поблажливість» до використання адмінресурсу, як і до проявів корупції, в нашому суспільстві є занадто високою. А законодавство, зокрема й виборче, досі залишається недосконалим і містить «шпарини», які залишають учасникам виборчого процесу можливість грати «на грані фолу», порушувати правила і трактувати свої дії двояко.

Певно, саме тому зловживання адмінресурсом буває важко розпізнати, також іноді в ході моніторингу дотримання стандартів виборчого процесу використовується поняття «м’який адмінресурс», тобто такий, який прямо не порушує норми законодавства, але все ж порушує принцип рівності учасників процесу. Адмінресурс може бути завуальованим, прихованим, як і агітація.

Скажімо, важко буває розмежувати висвітлення діяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування і здійснення агітації з використанням адмінресурсу, якщо керівник цього органу є кандидатом у виборчому процесі. Важко відділити так звану роботу депутата на окрузі від піару на державних коштах чи на муніципальних програмах, якщо цей депутат одночасно є кандидатом або представником партії, яка бере участь у виборах.

Причому важко буває не лише ідентифікувати порушення, а й задіяти законодавчі механізми для його припинення, адже нема прямої норми закону, яка б забороняла депутату чи посадовцю здійснювати свої повноваження паралельно з участю у виборчій кампанії. Як прикриття посадовці та службовці нерідко пояснюють, що агітують у неробочий час, в обідню перерву, що взяли відгул тощо. Але ж кандидат-посадовець все одно сприймається підлеглими і виборцями не як рядовий кандидат, а як «трохи рівніший за інших», незважаючи на те, чи він у цей день або в цю годину офіційно перебуває на роботі, чи ні.

Приклад використання адмінресурсу – піар на державних коштах та на закупленому державою обладнанні під час виборчої кампанії. Його використання дає деяким кандидатам неправомірну перевагу, оскільки не в усіх громадян є чітке розуміння того, як відбувається виділення державних субвенцій для галузей чи регіонів. А політики не завжди хочуть робити це прозоро, не поспішають пояснювати механізми виділення коштів із держбюджету – аби у громадян складалося враження, що все те, що й так повинно було робитися за кошти платників податків, робиться лише «за сприяння» або «під патронатом» якогось чиновника чи політичного діяча.

Виділення державних субвенцій на проєкти розвитку громад, на будівництво доріг, надання за державні гроші або за кошти громад житла для пільговиків, закупівля урядовим рішенням і державним коштом «швидких» та медичних автомобілів… Усе це політики не гребують використати для свого піару, видаючи за власну заслугу те, що стало можливим завдяки коштам платників податків.

Подібний прийом використовував у 2009 році Кабмін на чолі з Юлією Тимошенко, у 2012 р. під час виборів до Верховної Ради тодішній голова Вінницької ОДА та водночас кандидат Микола Джига вручав у районах округу нові реанімобілі. Вони були закуплені за кошти держбюджету, а партійний сайт повідомляв, що чиновник їх «подарував». Також позаминулого року тодішній прем’єр Володимир Гройсман  передавав спецавтомобілі, на яких було розміщено напис: «Уряд Гройсмана допомагає»…

Подібне відбувалось і цього року. Так, коли в березні Вінницька область отримала автомобілі для екстреної медицини, міський голова Вінниці Сергій Моргунов під час їх передачі місту зазначав, що «…машини надійшли в регіон по програмі, яку прийняв ще минулого року Уряд Володимира Гройсмана». У вересні Сергій Борзов – голова ОДА і на той час потенційний кандидат на посаду Вінницького міського голови – писав на своїй сторінці у Фейсбуку, що «у Вінницькій області за рахунок державної субвенції передбачена закупівля 124 автомобілів», тоді як «у 2018 – 2019 на сільську медицину області купили лише 31 машину».

Буває, що на тих самих автомобілях, виділених за ту ж державну субвенцію, піаряться політики різних команд – і попередники, і їхні наступники в кріслах; і столичні посадовці, і потім обласні, районні, сільські… Так про отримання громадами автомобілів для сільських амбулаторій розповідав тодішній депутат Вінницької райради Михайло Демченко (нині обраний головою Стрижавської громади від «Українська стратегія Гройсмана»). «Приємно усвідомлювати, що маю особисту причетність до просування рішення про виділення спеціалізованих автомобілів для району, - зазначав він.

Також, можливо, додаткові преференції та «плюси» до іміджу отримував під час місцевих виборів осередок партії «Слуга народу» і висунуті ним кандидати, оскільки народна депутатка Ірина Борзова, будучи головою обласного осередку цієї партії, активно відвідувала громади та інформувала про надходження бюджетних коштів. Так, 9 жовтня на сайті видання «Жмеринка City» вийшла публікація «Апарати ШВЛ та сучасне кухонне обладнання для шкіл: офіційний візит Ірини Борзової до Жмеринки», у якій ішлося про те, що народна депутатка відвідала Центральну районну лікарню. Також на своїй сторінці у Facebook голова Жмеринської РДА Святослав Ніколайчук писав:  «Дякуємо Вам, Ірино Наумівна, за допомогу! Нам дійсно дуже потрібне сучасне медичне обладнання для порятунку жмеринчан від ковіду, пневмоній та інших хвороб. Вже сьогодні обладнання, яке Ви допомогли нам отримати, рятує людей». В іншому своєму дописі голова РДА розмістив відео візиту Ірини Борзової та зазначив: «Народний депутат Ірина Наумівна Борзова відвідала Жмеринщину. Як завжди з подарунками. Деталі в сюжеті. Поширюйте!»…

Про передачу сертифікатів на 900 тисяч гривень для придбання кухонного обладнання для двох шкіл в с. Станіславчик та смт Браїлів йшлося і в публікації видання «Жмеринка City». «Зі сцени будинку культури Ірина Борзова подякувала педагогам за сумлінну працю, вагомі результати роботи та вручила сертифікати на 900 тисяч гривень для придбання обладнання для двох шкіл», - зазначено в публікації. Також ішлося про те, що «начальник відділу освіти райдержадміністрації Інна Цимбал подякувала Ірині Борзовій за підтримку освітньої галузі району, а всім педагогам – за наполегливу працю і високі результати роботи». При цьому начальник відділу освіти Жмеринської РДА Інна Цимбал була кандидаткою до обласної ради від «Слуги народу» і кандидаткою на посаду голови Станіславчицької сільради.

Траплялись на Вінниччині і випадки використання кадрового та матеріального адмінресурсу кандидатами, які очолювали підприємства та установи. Так, на сайті Вінницької районної лікарні було розміщено передвиборчу програму політичної партії «Європейська солідарність» та агітацію за кандидата у депутати районної ради Олександра Кривов’яза – головного лікаря цієї лікарні. Варто взяти до уваги, що Вінницька центральна районна клінічна лікарня є комунальним некомерційним підприємством Вінницької районної ради. А її сайт, відповідно, є ресурсом комунального підприємства, і цей ресурс було використано на користь кандидата-посадовця, тоді як інші кандидати доступу до цього ресурсу не мали. Після публікації ОПОРИ агітацію з сайту ЦРЛ було видалено.

Можливо, в деяких випадках подібні зловживання є ненавмисними. Можна припустити, що дехто плутає офіційний сайт підприємства чи установи із засобом масової інформації, хтось не розуміє, що поїздка службовим автомобілем в агітаційних цілях є використанням адмінресурсу навіть тоді, коли здійснюється в неробочий час. Але, як відомо, незнання закону не звільняє від відповідальності.

Нагадаємо, що ч. 12 статті 57 Виборчого кодексу України забороняє кандидатам, які є посадовцями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, державних, комунальних підприємств, закладів, військових формувань тощо залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих їм осіб, службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, а також використовувати для цього службові чи виробничі наради, збори колективу.

Публічна «вдячність від імені колективу», яка оприлюднюється під час виборчої кампанії, і при цьому, можливо, замовляється та режисується кандидатом-начальником або його командою і супроводжується закликами голосувати за нього, якраз і підпадає під таку законодавчу заборону. Однак на практиці часто трапляється так, що для агітації залучаються працівники, які і більшості випадків не знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні посадовця-кандидата, проте його фактичний вплив є очевидним. 

Наприклад, ОПОРА повідомляла про те, що в жовтні на сторінці «НАШ КРАЙ Козятинщина» у соцмережі Facebook було оприлюднено агітаційні відеоролики за участі керівників та колективів комунальних установ Козятинського району, в яких містилися заклики голосувати за тодішнього голову районної ради Віктора Слободянюка, що балотувався на посаду міського голови Козятина від партії осередку «Наш край». Зокрема, у відео з підписом «Районний Будинок культури» жінка, яку в титрах позначено «Мар’янчик Тетяна Олександрівна – директор комунального закладу «Козятинський районний будинок культури» Козятинської районної ради», розповідала про підтримку з боку голови райради і - зазначала: «Особисто я і весь колектив районного будинку культури підтримують Віктора Миколайовича Слободянюка, який іде на міського голову Козятинської громади. Бажаємо йому удачі і голосуєм за Віктора Миколайовича Слободянюка».

Також на сторінці «НАШ КРАЙ Козятинщина» було розміщено відеоролик із аналогічною «партійною» заставкою та з підписом «Районний ЦПМСД – що змінилось за 5 років». У цьому відео знялись медичні працівники у приміщенні закладу охорони здоров’я. Головний лікар комунального закладу також дякувала за підтримку Віктору Слободянюку і називала його засновником закладу... До речі, зазначені відео не були видалені навіть після публікації ОПОРИ, в якій вказувалося, що в даних випадках чітко простежується кадровий адміністративний ресурс і що ч. 12 статті 57 Виборчого кодексу України забороняє залучати до агітації підлеглих осіб.

Випадки застосування різних видів адмінресурсу під час нещодавньої виборчої кампанії в області фіксувались неодноразово. Проте наразі невідомо про притягнення «бенефіціарів» цього адмінресурсу до відповідальності в рамках чинного законодавства.

Виходить, що наявність законодавчих норм, які забороняють згадані порушення, не гарантує викорінення цих порушень, особливо якщо норми закону нечіткі, а механізм притягнення до відповідальності не завжди дієвий. Саме тому важливою є роль просвітницької роботи (серед посадовців, політиків та виборців) та формування в суспільстві демократичної правової культури, за якої б усі суб’єкти виборчих взаємин перестали сприймати адмінресурс як належне.

Приділяючи увагу адмінресурсу як порушенню принципу рівності, ОПОРА зверталась до посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування з пропозицією підписати «Кодекс поведінки посадових осіб та державних службовців під час виборчого процесу». На Вінниччині протягом вересня-жовтня поточного року цей Кодекс підписали 6 керівників органів місцевого самоврядування, загалом по Україні – 34. 

Загальні тенденції використання адміністративного ресурсу в Україні

Під час місцевих виборів спостерігачі ОПОРИ  зафіксували  1841 порушення виборчого законодавства та міжнародних стандартів виборів, 57 з них стосувалися адміністративного ресурсу (з них 29 стосувалися бюджетного адмінресурсу, 11 - медійного, 10 - кадрового і матеріального та 7 – корпоративного). Це свідчить про те, що адміністративний ресурс залишається, хоч і не ключовим, але поширеним способом впливу на загальний перебіг виборчого процесу.

Серед зафіксованих випадків використання адміністративних ресурсів в цілях агітації найбільш системним було використання бюджетних коштів, які виділялися в рамках програми «Велике будівництво», а також проєкти, які фінансувалися в рамках субвенцій на соціально-економічний розвиток та в рамках місцевих бюджетних програм. Крім цього, спостерігачі ОПОРИ фіксували випадки використання приміщень органів місцевого самоврядування та бюджетних  установ, а також  сайтів органів влади та соціальних мереж для агітації за певні партії та кандидатів, або для їх популяризації.

ОПОРА приділяє значну увагу використанню адмінресурсу під час виборів, адже це порушує один із основних виборчих принципів – рівність. 

Галина Сегеда, комунікаційниця Громадянської мережі ОПОРА у Вінницькій області

тел.: +38 0977052366

email:halyna.seheda@gmail.com

 Сайт | Фейсбук | Твіттер

(#вибори; #opora; #опора)