Спостерігати за виборами у Норвегії, це як розмовляти з собакою - може бути цікаво, але набридне одноманітністю й передбачуваністю.
Виборча система Норвегії - це своєрідна модифікація відкритих регіональних списків із механізмом компенсаторного розподілу частини мандатів. У кожному окрузі партія висуває свій список кандидатів, із якого проходять декілька, залежно від позиції у списку до кількості отриманих партією голосів виборців та кількості мандатів, які має регіон.
Можливо, це виглядає складно, але на практиці, якщо округ має 16 місць у парламенті, то відповідно до кількості отриманих голосів, вони розподіляються між партіями, які балотуються по ньому. Виборець також має право змінити порядок кандидатів у списку, надаючи преференції окремим з них, але, як кажуть самі норвежці, для реальної зміни місць потрібно, щоб більше половини виборців повторили той самий порядок ранжування кандидатів. Таким чином розподіяється 150 із 169 мандатів парламенту. Решта - компенсаторні й перерозподіляються між партіями відповідно до кількості голосів виборців за формулою Сен-Лаге.
Виборчий бюлетень. Місце для печатки. Так він має бути складений перед вкиданням до скриньки.
Виборчий бюлетень дострокових виборів до Норвезького парламенту для тих, хто голосує не у своєму окрузі. Голос тільки за партію.
Відповідно до кількості мандатів партії отримують пропорційну суму на утримання партії з державного бюджету.
Система організації виборів дуже відрізняється від тих, які використовуються на пострадянському просторі. Варто почати з того, що Виборчий кодекс Норвегії вміщується на 30 сторінках; багато питань не регламентується законодавчо - вони віддані на відповідальність муніципалітетів; бюлетенів друкується у декілька разів більше, ніж є виборців, і половина із них потім передається політичним партіям для роздачі своїм прихильникам (голосування проводиться вкиданням у скриньку бюлетеня якоїсь окремої партії), навіть у день виборів перед дільницями; переважно більшість членів дільничних комісій - наймані працівники, а роль окружної комісії виконує муніципалітет.
Роботу виборчих комісій, дострокове голосування, роботу з електронними списками виборців на дільницях у день голосування та голосування через інтернет також організовує муніципалітет.
Столи із матеріалами для кожної виборчої комісії (печатки, ключі, комп'ютери, та ін.)
Мені здається, що агітаційні намети лише у спеціально відведеному місці та відсутність засилля поліграфії - душевніше, ніж наша всепроникаюча агітація, від якої не втекти і на яку переводять мегатони природних ресурсів. Нижче - кілька агітаційних стендів політичних партій:
День голосування
До 2009 року пред'явлення документу, що посвідчує особу, було не обов'язковим.
Виборчі дільниці працюють з 9 ранку до 9 вечора, хоча години закриття дільниць можуть змінюватись - це питання знаходиться у компетенції муніципалітету.
Цікавий факт: до 2009 року пред'явлення документу, що посвідчує особу, було не обов'язковим. Зараз лишилась норма про те, що можна не показувати документ, якщо член виборчої комісії знає виборця.
Зайшовши на дільницю, виборець йде одразу до кабінки, де бере потрібний бюлетень і з ним стає в чергу до скриньки. Біля скриньки сидять двоє членів комісії із печаткою та комп'ютером (електронний реєстр виборців) і перевіряють наявність виборця у списках. Якщо все добре, на складеному навпіл бюлетені ставлять печатку й дозволяють вкинути його до скриньки. Бюлетень стає документом тільки після появи на ньому печатки виборчої комісії.
Фото виборчої дільниці.
Країна дуже толерантна до виборців і допомагає проголосувати кожному.
Ми фіксували випадки, коли партійні агітатори роздавали бюлетені своєї партії у день виборів під дверима виборчої дільниці. Це не порушує виборчих норм. Країна дуже толерантна до виборців і допомагає проголосувати кожному. Це стосується не лише неповносправних, а й осіб, які хочуть проголосувати, не заходячи на виборчу дільницю. Один із таких випадків стався у Бергені. Виборець попросив дати йому проголосувати, не виходячи з авто. Його перевірили на наявнісь у списку виборців, після чого винесли бюлетені, скриньку й печатку, авто накрили покривалом, а згорнутий бюлетень виборець вкинув сам.
Якщо виборця не знаходять у списку виборців або в нього немає документів, його бюлетень запаковують у спеціальний конверт і направляють до муніципалітету, де є доступ до "секретних списків виборців", до яких включені люди з програм захисту свідків, що працюють під прикриттям та інші.
Ці речі та наявність дострокового голосування, яке починається за місяць до виборів, призводять до явки під 80%.
Підрахунок голосів та ніч виборів
Щоб розібрати виборчу дільницю, порахувати волевиявлення 3000 виборців, запакувати усе згідно процедур і відправити до муніципалітету, потрібно 75 хвилин. Звісно, результати по вкинутим бюлетеням не зійшлись на 3 примірники, але комісія вирішила дати можливість розібратись із цим організатору виборів - муніципалітету. Члени комімісії не дуже переймались цим тому, що їх результати лише попередні, а офіційно їх ще раз перерахують. Коли бюлетені надходять до муніципалітету, де є електронний реєтр виборців, їх розподіляють між сканерами, кожен із яких обробляє близько 10 000 бюлетенів за годину.
Сканер, який рахує голоси.
Якщо волевиявлення не можна встановити, сканований бюлетень передається до кімнати розпізнавання, де людина допомагає комп'ютеру.
Муніципалітети та міністерство регіонального розвитку Норвегії, яке відповідає за проведення виборів, передають проміжні результати до ЗМІ, які усю ніч проводять інтерактивні програми із візуалізаціями втрачених й отриманих місць, можливих коаліцій та предстваництва регіонів у парламенті. Прихильники партій у цей час збираються у барах для святкування або проводів своєї партії.