Уже восени цього року офіційно розпочнеться виборча кампанія президентських виборів – 2019, яка плавно переросте у передвиборчу кампанію парламентських виборів – 2019 та місцевих у 2020 році. Але як часто українське суспільство обертається назад та згадує виборчі процеси попередніх років? Чи дійсно у цих питаннях нас можна назвати суспільством із синдромом “золотої рибки”, пам’ять якої сягає щонайбільше кількох місяців?

Власне, судові справи та розслідування виборчих злочинів, про які ми чуємо у міжвиборчий період, можна перелічити на пальцях однієї руки. Найчастіше про них нам не дають забути кілька небайдужих громадських активістів, які ходять на ці засідання, розповідають про це в соціальних мережах, дають коментарі, а також ще кілька журналістів, які все ж таки не лінуються хоч інколи транслювати такі події чи коментарі до них. Так, показовою в цьому питанні є “справа Білика” щодо підкупу студентів під час місцевих виборів 2015 року. Проте, чи можна такі поодинокі справи вважати достатнім показником невідворотності покарань за вчинені виборчі злочини? Питання, швидше, риторичне, адже відповідь однозначна.

Саме тому експерти Громадянської мережі ОПОРА спільно з Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією розробили законопроект щодо невідворотності покарань за вчинення виборчих злочинів. 13 квітня 2018 року він був зареєстрований у Верховній Раді під номером №8270 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства». Робота над ним тривала майже два роки, документ пройшов тривале публічне обговорення та отримав позитивні експертні оцінки. Спробуємо розібратись, що змінить цей законопроект у разі прийняття, а головне – чому це важливо.

Причина 1. Суспільна ціна за виборчі злочини

Уже більше 10 років ОПОРА аналізує виборчий процес та проводить спостереження за всіма його етапами. Так, на позачергових президентських виборах у 2014 році громадські спостерігачі мережі зафіксували 724 порушення, на парламентських виборах 2014 року – 1 114 порушень по Україні, а на місцевих 2015 року – 1 559. Але близько 70 – 80% розпочатих на виборах кримінальних проваджень не доходять до суду.

Підкуп, обман, примушування виборців членів виборчих комісій, насильство та пошкодження майна кандидатів, незаконне фінансування агітації... Ці злочини проти виборчих прав громадян здійснюються навмисно і порушник чудово розуміє незаконність і неправильність своїх дій. Але зловмисник розраховує на недосконалість законодавства та уникнення покарання. Й коли такий злочин відбувається, то скоюють його найчастіше десятки громадян, а соціальну ціну платять мільйони. Адже вибори – це інструмент прямої демократії, коли громадяни впливають на подальший розвиток своєї країни. Коли ж цей вибір спотворено за допомогою стороннього впливу та вчинення злочину, то результат перестає повною мірою відображати волевиявлення громадян. Виборчий процес стає інструментом маніпуляцій вузького кола людей. Тому захист прозорого інструменту виборів – справа кожного, адже ціна, яку суспільство платить у разі вчинення виборчих злочинів, хоч і не завжди відчутна одразу, але від того не менша в стратегічному контексті розвитку здорового суспільства та розбудови успішної країни.

Як свідчить опитування GFK Ukraine для офісу Ради Європи в Україні влітку 2017 року, 68% опитаних незадоволені чесністю виборів в Україні. Але у той же час тільки 16% опитаних готові звернутись до правоохоронців у разі отримання грошей за продаж свого голосу. Що робити, аби мотивувати виборців повідомляти про порушення? Як допомогти правоохоронним органам отримати можливість спростити процес збору доказів, фіксації порушення та відкриття й провадження справи?

Причина 2. Пропорційність відповідальності

З моменту публічної презентації законопроекту №8270 у квітні цього року в ЗМІ можна побачити безліч інформації, що суперечить засадам, закладеним до законопроекту. Так, майже миттєво після обговорення законопроекту на засіданні Кабінету Міністрів медіа замайоріли заголовками про те, що кожного виборця, чий голос куплять, – посадять до в’язниці. Цей меседж був настільки кричущий та популярний, наскільки й далекий від істини. Адже механізми, передбачені законопроектом, спрямовані не лише на посилення покарань, а й на зменшення суворості санкцій в тих моментах, коли це зробить оперативну протидію дрібним порушенням ефективнішою та сприятиме якісній попереджувальній діяльності.

Законопроектом пропонуються зміни до Кримінального кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, частина доволі незначних порушень, які тягли за собою кримінальну відповідальність, нестимуть полегшення відповідальності, що спростить процес досудового розслідування та роботу правоохоронців. Таким чином пріоритет надаватиметься тим порушенням, які безпосередньо впливають на результати волевиявлення громадян України. Натомість будуть декриміналізовані окремі дрібні порушення, які не впливають на загальний перебіг виборчого процесу, наприклад, знищення бюлетеня. Адже на сьогодні органи досудового розслідування нерідко змушені розпорошувати зусилля між незначними за наслідками правопорушеннями, що є не раціональним та не додає ефективності в протидії злочинам у цій сфері. Крім того, аби правоохоронцям було простіше фіксувати порушення, відкривати провадження, вести розслідування та застосовувати покарання, будуть запроваджені дієві, придатні для практичного використання правові механізми, а також спрощені декларативні нереалістичні для виконання положення. А це означає, що значення має не стільки формальна суворість санкції за порушення виборчого законодавства, скільки можливість їх застосувати на практиці й, таким чином, попередити наступні порушення.

Що ж стосується виборців, то вони дійсно нестимуть відповідальність за вчинені злочини, наприклад, за згоду продати голос. Проте це не означає, що кандидат, який підкуповує виборців, уникне відповідальності. Крім того, як елемент пом’якшення санкції та попереджувальна дія може виступати той факт, що виборець, який повідомляє про те, що його голос купили, звільняється від відповідальності. Це може сприяти не лише поступовому викоріненню таких злочинів проти виборчих прав, але й активізації суспільства у питаннях спостереження за процесом виборів, аби повідомляти про порушення, свідками яких вони стали, а також продовжувати відстежувати процес судових розглядів цих порушень. Бо ж яким ще чином спонукати суспільство тримати руку на пульсі питань розслідування та судів щодо виборчих злочинів у міжвиборчий період?

Причина 3. Невідворотність покарань як принцип демократії

Невідворотність покарань за будь-які злочини є базовим принципом у розвинутих демократіях світу. Звісно, для успішного застосування санкцій необхідно мати розвинуті структури, що ведуть процеси фіксації, розслідування і судового переслідування. Успішна реалізація принципу невідворотності покарань за всі злочини означає, що законодавство країни дійсно працює. Ситуація з Україною, коли лише близько 20 – 30% розпочатих на виборах кримінальних проваджень доходять до суду, наочно демонструє потребу в удосконаленні законодавства. Крім того, ця законодавча ініціатива запровадить практичне виконання міжнародних стандартів виборчого процесу. А це, у свою чергу, сприятиме посиленню гарантій чесності, прозорості та конкурентності виборів.

Між іншим, допомагати суспільству постійно стежити за такими вкрай важливими судовими процесами можуть регіональні лідери думок, які переймаються питаннями прозорості виборів. Саме тому Громадянська мережа ОПОРА оголосила набір громадських виборчих омбудсменів. Таким чином в Україні фактично з’являється новий фах – професійні захисники виборів. Спочатку відібрані люди з усіх регіонів пройдуть навчання на базі Українського католицького університету, а потім впродовж виборчих кампаній 2019 – 2020 років відстежуватимуть ці процеси в контексті поліцейських розслідувань та судових справ щодо виборчих злочинів та системно інформуватимуть суспільство про це. До речі, відбір триває до 15 червня, тому кожен бажаючий ще може спробувати свої сили.

“Замість сонетів і октав”

Варто зазначити, що до законопроекту №8270 було подано ще три альтернативні законопроекти, що зайвий раз демонструє актуальність проблеми невідворотності покарань за виборчі злочини та суспільну потребу в її вирішенні.

Як зазначає один зі співавторів законопроекту, аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев, основна ідея законодавчої ініціативи – це створення умов для ефективної протидії виборчим злочинам та результативного розслідування вчинених правопорушень. “Якщо у проекті №8270 мова йде про посилення санкцій, то такі пропозиції базуються саме на необхідності якісно розслідувати злочини проти виборчих прав громадян, а не на бажанні лякати виборців чи кандидатів жорсткими санкціями. До прикладу, за цілою низкою статей Кримінального кодексу пропонується встановити санкцію у вигляді позбавлення волі строком до 2 років. Така зміна законодавства дозволить поліції затримувати правопорушника на місці, що позитивно впливатиме на можливості якісно здійснювати розслідування. Аналогічна логіка і щодо підвищення санкції у вигляді позбавлення волі до 6 років, оскільки під час розслідування складних злочинів виникає необхідність здійснення негласних оперативних дій. До прикладу, негласні слідчі дії необхідні під час розслідування схем із підкупу виборців, фальсифікації результатів голосування, які є складними з точки зору збирання доказів і доведення провини порушників”, – розповів він.

Кожна санкція або її посилення має бути обґрунтована, а не тільки задекларована. Саме таким підходом керувалися автори законопроекту. “Проект 8270 пропонує достатньо цікаві новації щодо змін до законодавства. Зокрема, вводиться чітка відповідальність за підкуп кандидатів, що є надзвичайно важливо в умовах засилля так званих технічних кандидатів. Встановлюється можливість звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які добровільно повідомили правоохоронні органи про вчинення злочинів щодо підкупу виборців або про фальсифікації виборчої документації та сприяли розслідуванню. Ця норма не стосуватиметься організаторів фальсифікацій, але спонукатиме виконавців співпрацювати зі слідством. Також наша законодавча ініціатива містить достатньо велику кількість уточнень чинних норм, усуває прогалини, що сприятиме більш ефективному застосуванню положень чинного законодавства. До прикладу, врегульовується кримінальне покарання за здійснення передвиборної агітації шляхом надання виборцям товарів і послуг, оскільки зараз у цьому питанні є серйозні недоліки законодавчого регулювання”, – зазначив аналітик.

До основного законопроекту зареєстровано ще 3 альтернативних проекти. Це проект 8270-1 (С. Каплін), 8270-2 (В. Писаренко та інші), 8270-3 (Ю. Левченко). Варто зазначити, що альтернативні проекти суттєво чи навіть здебільшого перегукуються із положеннями основного законопроекту. Це відкриває широкі можливості для об’єднання зусиль між авторами всіх законодавчих ініціатив.

“Ініціатори альтернативних проектів, як правило, більш радикальні щодо посилення санкцій за порушення виборчого законодавства. Але необхідно чітко усвідомлювати мету підвищення санкції та керуватися принципом пропорційності. Таким чином, положення основного та альтернативного законопроектів дозволяють стверджувати про відсутність принципових відмінностей у позиціях авторів. Отже є усі можливості швидко розпочати і результативно завершити процес узгодження позицій”, – підкреслив Олександр Клюжев.

 

Катерина Жемчужникова,

комунікаційна менеджерка Громадянської мережі ОПОРА

спеціально для ЛІГА.net