Олександр Щелоков успішно працював у бізнесі, займався фінансами і співпрацював з провідними українськими банками. Але коли Мініфін узяв курс на реформи, він покинув усе і зайнявся відкритими даними.
Що з цього вийшло - читайте далі в інтерв’ю з циклу “Друзі відкритих даних” про українське дата-середовище.
Хто такий Олександр Щелоков
Олександр Щелоков - керівник групи реформ Міністерства фінансів України. Очолює команду проекту e-Data. Закінчив Київський національний економічний університет. До співпраці з Мінфіном працював переважно у бізнесі. Зокрема, був економістом, директором казначейства, керівником служби ризиків, CFO, виконавчим директором з контролінгу, радником з фінансових питань, фінансовим директором у семи різних фінансових установах.
Час збирати каміння. Особиста історія
- Понад 20 років я займався фінансами - працював у банківському секторі. Але коли у 2015 році вийшов Закон про відкритість використання публічних коштів, для мене прийшов час розширити своє бачення з приватного сектору до державних фінансів.
Закон передбачав появу державного порталу з відкритими фінансовими даними. І от залишається три місяці до моменту, коли він має вступити у дію, а міністерства не поспішають із створенням порталу. Тоді пані Наталія Яресько (міні́стерка фінансів 2014-16 рр. - авт.) та її колега Оксана Маркарова (з 2015 року заступниця міністра фінансів - авт.) взяли відповідальність на себе і проявили політичну волю. Вони зібрали команду і розпочали проект e-Data. Кабмін визнав Міністерство фінансів розробником Єдиного веб-порталу використання публічних коштів.
З Оксаною Сергіївною ми працювали раніше, вона запропонувала мені взятися за цей проект. Я усе залишив і почав займатися відкритими даними у секторі публічних фінансів. Ми зібрали команду і розробили державний портал e-data.gov.ua.
Перший етап реалізовували фактично на волонтерських засадах
- Спочатку працювалося непросто. Тема відкритих даних була новою для України і все, що з ними було пов'язано, залишалося не до кінця зрозумілим і для Державного казначейства, і для старої команди Міністерства фінансів. Ми зіткнулися з бюрократичними перешкодами, затягуванням процесу, були проблеми з фінансуванням тощо. Перший етап проекту реалізовували фактично на волонтерських засадах. Команда працювала якийсь час без фінансування. Але, знову ж таки, завдяки появі у Мінфіні нових людей на кшталт пані Оксани та наших небайдужих членів команди e-Data - все вдалося.
За два роки наш проект став найбільшою базою відкритих даних у секторі публічних фінансів. Це єдиний портал в Україні, який базується на міжнародних стандартах і де інформація розміщена тільки в електронному вигляді. Жодних .pdf, .jpeg чи .doc. Усі дані у придатному для машинного зчитування форматі, їх можна легко скачати і обробити. Тому післясмак від пережитого дуже приємний. Добре, що все це вдалося. Наступний етап - це питання до якості даних. Роботи там ще надовго.
Суть vs формальність у державних структурах
- Співпраця з державними структурами у сфері відкритих фінансових даних часом дуже веселить. Був випадок, коли ми мали представити і захистити у Кабміні один з модулів нашого проекту (мова про інформаційно-аналітичну систему “Прозорий бюджет”). Відповідно до процедури, попередньо його потрібно було погодити з трьома профільними міністерствами. Надіслали їм детальний документ на 20 аркушів і отримали феєричну відповідь: на розгляд Кабміну не можна виносити графіки у кольорі. Розумієте?! (сміється. - авт.) У нас тут нова концепція, вдосконалення бюджетної система, що економить мільярди гривень. А вони пишуть зауваження про те, що відступи не такі і графіки у кольорі - не можна подавати! Для нас, людей, які раніше працювали у бізнесі, це було дуже незвично. Оці гвинтики старої системи - вони не працюють по суті, вони працюють формально.
Фото - з особистого архіву Олександра Щелокова
Це якщо про епікфейли. З хорошого теж є що розповісти. Одна справа - створити портал, а інша - ввести його у промислову експлуатацію. Багатьом це й досі не вдалося. Деякі державні портали зараз можуть навіть не відкриватися або працюють нестабільно. На річницю проекту, 15 вересня, Міністерство фінансів ввело портал у промислову експлуатацію. Раніше це був тестовий режим, а зараз Мінфін повністю взяв на себе відповідальність. І це дуже приємно - коли влада таки завершує розпочате і ставить якусь крапку на певному етапі. Тепер він дихає законно. Це класно.
Не флюгери. Позиція щодо того, які дані відкривати
Ми не флюгери - за вітром не крутимося і якщо прийняли для себе свідоме рішення, то його й тримаємось. До кожного питання наша команда підходить системно. Раніше вивчили досвід понад 20 країн світу, законодавство України і зрозуміли, що потрібно відкривати, незалежно від того, хоче цього громадянин чи ні. Хоче того влада, чи не хоче. Відкриті дані - це право громадянина мати доступ до інформації. Їх головний принцип - доступність в інтернеті, машиночитний формат.
Користування такою інформацією - це вже питання навчання і промоції. Для цього потрібно, щоб культура відкритих даних в Україні з'являлася. Цілком можна питати думку людей, але паралельно потрібно працювати і відкривати всі дані, які є у держави. Тому що держава - це інструмент управління. Ми платимо податки і заслуговуємо на доступ до всієї інформації. Звісно, за виключенням державної таємниці і персональних даних.
Це несерйозно - відкривати тільки те, що цікаво людям. Громада зараз не завжди готова сказати професійно, що їй потрібно. Та й ринок відкритих даних у світі тільки формується. Орієнтуватися на запити нерозвиненого ринку неможливо. Потрібно відкривати все. Причому, згідно Конституції ми маємо право такого доступу.
Про злочинну бездіяльність і open data
Якщо людина ставить питання, навіщо відкривати дані, її варто повернути на кілька років до університету і навчити, що таке ринок і що таке публічні фінанси.
Уявіть що ви отримали заробітну платню, поклали її у гаманець. Скажіть, ви маєте розуміти, скільки там грошей? Орієнтуватися, чи зможете ви заплатити орендну плату за квартиру або щось придбати? Звісно, маєте. От коли ми будемо сприймати так державний бюджет, то зрозуміємо, що абсолютно логічним є право на доступ до публічних фінансових даних.
Це не чийсь бюджет. Не прем'єр міністра, не Кабінету міністрів і не жодного міністерства. Це наші з вами кошти. Навіщо нам знати про кандидата в президенти чи депутата, яке майно та доходи у нього, які брав на себе зобов'язання і що з цього реалізував тощо? Та справа у тому, що я обираю людину управляти своїм гаманцем. Я маю на це право.
Звісно, я можу цього не робити і цим не цікавитися. Але, знаєте, є у кримінальному праві таке поняття, як злочинна бездіяльність. Дуже його люблю. Ми просто маємо це робити - сприяти вирішенню якихось проблем. Якщо не робимо - тут нічим пишатися.
Чотири гравці сучасного ринку відкритих даних в Україні
Ринок відкритих даних в Україні створився. Сьогодні він складається з чотирьох гравців.
Перший гравець - це державні портали відкритих даних. Їх близько десяти. І хай працюють вони по-різному, але держава відкрила дані і це чудово. Залишається актуальним питання якості. У нас на e-Data все в цифрі, на інших порталах дані можуть розміщувати у .pdf (як от договори на ProZorro) чи замість реальних наборів викладають “сміттєві” файли. Над цим ще потрібно буде працювати.
Другий учасник цього ранку - це електронні сервіси на базі відкритих даних. Мова іде про ресурси на кшталт YouControl, Opendatabot, пошуково-аналітична система 007, “Поліклініка без черг”. Цей сегмент також тільки розвивається.
Третій гравець на ринку - медіа. Проекти, як от “Наші гроші”, Bihus.info - ті, що також використовують у своїй роботі відкриті дані.
І четвертий гравець на цьому ринку - це кіберзлочинці. Якщо ви пам'ятаєте, вони “поклали” свого часу ДФС, портал Міністерства фінансів і Казначейства. Недавно була кібератака на “Укрзалізницю”, “Укрпошту”, інші організації.
Отже, підсумуємо. Спочатку держава відкриває дані. Але цього мало - потрібно, щоб з’явилися сервіси. Запуску цих сервісів теж недостатньо - люди мають ними користуватися, а на цьому етапі вже підключаються медіа. Коли розвивається ринок - з’являються також і злочинці, які перевіряють на міцність та рівень безпеки державні системи.
Отакі чотири гравці сучасного українського ринку відкритих даних. Він є і потребує нашої з вами подальшої роботи.
Інтерв'ю підготовлено командою Громадянської мережі ОПОРА ініціативи "Дані міст"