Opora

«Ми навіть не думали, що за нашими виборами потрібно спостерігати», – говорить Аманда Валентин, заступниця генерального секретаря Швецького міжнародного ліберального центру про перше спостереження за виборами у Швеції, організоване 5 років тому. Тоді спостерігали за виборами до Європарламенту. І її легко зрозуміти. Не кожен експерт згадає якесь суттєве порушення під час виборів у Швеції за останніх років так 40-50. Однак, спостереження – це не тільки виявлення порушень, а й вивчення закономірностей, вад та позитивів системи, особливо коли йдеться про міжнародний досвід.

9 вересня у Швеції пройшли парламентські, а заодно й місцеві вибори. Такі вибори відбуваються в країні щочотири роки у другу неділю першого місяця осені. Люди обирають Парламент (Sveriges riksdag), уповноважених до ландстингів (регіональні органи) та комун (місцеві муніципалітети). ОПОРА як член EPDE теж отримала запрошення поспостерігати. Отож читайте далі, як проходять шведські вибори. Вибори з вражаючою явкою, із максимальним рівнем довіри.

Парламент Швеції

 

Про систему

У Швеції побутує пропорційна виборча система, однак з можливістю преференції. Виборець може проголосувати не тільки за партію, а й за конкретного її члена, що потім вплине на його «ранжування» у списку у випадку проходження. Прохідний бар'єр для партій – 4% (або ж не менше 12% у будь-якому окрузі). Прохідний бар'єр на виборах до ландстингів – 3%. До муніципалітетів (з 2018-го року) – від 2 до 3%, в залежності від кількості округів.

Країну ділять на 29 округів (valkrets), з деяким виключенням – за кількістю адміністративно-територіальних одиниць (ленів). Кожному округові, зважаючи на кількість виборців, «виділяють» відповідну кількість місць у парламенті. Однак таким чином розподіляють тільки 310 мандатів із 349. Решта 39 мандатів є урівнюючими і розподіляються згідно з загальними результатами виборів, тобто по всій країні.

Лени діляться на округи як правило за комунами (один округ – одна, або кілька сусідніх між собою комун). У свою чергу, і комуни діляться на округи (за виключенням тих, де менше 6 тис. виборців, хоча і вони при потребі можуть бути поділені, як виключення). Кількість мандатів до комуни встановлюють самі збори уповноважених комуни. При виборах, уповноважених до комун, вже немає урівнюючих мандатів, на відміну від парламентських виборів та виборів, уповноважених ландстингу. Комуни діляться на виборчі райони (valdistrikt) і кожен район має свою виборчу дільницю (vallokal).

Отже, виборець має поставити відмітки у трьох бюлетенях. На виборах до Риксдагу використовують бюлетені жовтого кольору. На виборах до ландстингів – блакитного кольору, а на виборах до комун – білого. Окрім того, для кожного виду виборів є три види бюлетенів – партійні (з лого партії); з лого та зі списком партії, де можна відзначити і кандидата; а також пусті бюлетені, куди можна вписати будь-яку партію чи кандидата. У 2014-тому, наприклад, 86 голосів набрала «Сатанинська ініціатива», сім голосів набрала «Партія Златана [Ібрагімовича]», а Путін і Христос набрали менше, ніж по 5 голосів.

Шведський стіл із бюлетенями

Окрім того, будь-кого можна вписати у список партії, якщо вона не закрила свої списки. І наші шведські колеги навіть пригадали два випадки, коли такі дії виявлялись результативними. Деяка партія мала добрий рейтинг, і люди справно голосували за неї. Однак вона не мала кандидатів у окрузі і, знаючи про це, деякі кандидати та інші зацікавлені особи брали їхні бюлетені і вписували своє ім’я. Нині списки топових партій закриті.

До слова, у Швеції є ще «Партія жонглерів», «Партія тверезості» та інші подібні. А в Європарламенті двома членами (із 750) представлена Піратська партія Швеції яка, втім, не представлена в Парламенті Швеції. У той же час ця партія є однією із найчисельніших у країні. У першій програмі «піратів» йшлося про скасування авторського права.

Нині парламентських партій у Швеції вісім. Загалом же, в країні зареєстровано понад 768 партій. Хоч, зрештою, згідно зі шведським законодавством, партією є об’єднання виборців, яка бере участь у виборах під однією загальною назвою. І для утворення партії достатньо лише оголошення про її утворення. Тобто ця кількість може збільшуватись.

Бюлетені з лого партії для парламентських партій і партій, які набрали більше 1% на попередній виборах, друкує держава. Також держава забезпечує дільниці пустими бюлетенями. Бюлетені зі списками друкують і доставляють на дільниці самі партії. Відповідно нові партії та ті, хто набрав менше 1% голосів на минулих виборах, виготовляють та доставляють усі бюлетені самотужки. Виборець може принести бюлетені з собою чи взяти безпосередньо на дільниці зі «шведського столу», або ж їх при вході на дільницю роздають представники партій. Впродовж дня голосування неодноразово доводилось чути, що така система кепська. З міркувань екології у першу чергу.

У Швеції також можна проголосувати завчасно. Дільниці для дострокового голосування починають працювати за 18 днів до виборів. На них можна легко натрапити по місту. Виборець може обрати будь-яку, а його голоси потім поштою відправлять на ту, до якої він приписаний. Натрапивши на такі дільниці ми фіксували чималі черги, які часом сягали сотні осіб. Проте люди все одно вистоювали, і зазвичай очікування не було для них проблемою. Вже станом на 7 вересня достроково проголосувало понад 30% виборців. Можна також проголосувати, надіславши бюлетені поштою (наприклад, у випадку голосування з-за кордону). Поштою можна починати голосувати за 45 днів.

 Тут можна проголосувати завчасно

Цікаво, що у день голосування виборець, який проголосував достроково, може прийти на дільницю і змінити свій вибір. При цьому неактуальні бюлетені знищуються і враховується саме останній голос.

Вибори у Швеції відомі своєю вражаючою явкою. У 2014-тому вона склала 85%. Тобто 6 із семи жителів Швеції ходили на вибори. Право голосу мають усі, хто досягнув 18-річчя станом на день виборів. Отримання права голосу і на якій дільниці встановлюється на підставі даних реєстру податкової служби за 30 днів до виборів. Право голосу на виборах до Парламенту мають тільки громадяни Швеції. А от віддати свій голос за кандидатів до ландстингів і комун також мають право всі зареєстровані у Швеції громадяни країн ЄС, Норвегії та Ісландії, а також громадяни усіх інших країн, за умови реєстрації у Швеції мінімум за три роки до виборів. Всього у Швеції приблизно 7 мільйонів виборців.

За три тижні до голосування виборці отримують карту виборця, де, зокрема, вказано на яких виборах можна голосувати, адреса їхньої дільниці, адреси дільниць для попереднього голосування, коротка інструкція голосування та номери у списках (для зручності роботи комісії).

Завдання

Зовнішньої політичної реклами у Швеції чимало. Це переважно постери формату А1 з портретами і гаслами політиків та лого партій. Зазвичай їх розміщують на ліхтарних стовпах, на огорожах, парканах. Білборди трапляються рідко, позаяк білбордів у Стокгольмі загалом небагато. Однак за містом реклама є і на білбордах. Є реклама в метро, у іншому транспорті. Часто можна натрапити на партійні газети. Що ж до інших активностей, то у переддень виборів я бачив як агітатори однієї із партій роздавали воду, шоколадні батончики і агітки поблизу однієї із станцій метро. Також під вечір одна із партій проводила мітинг у центрі Стокгольму.

Агітація

Вперше за виборами у Швеції організовано спостерігали 5 років тому. Тоді шведи обирали своїх представників у Європарламенті. На тих виборах працювали всього 5 спостерігачів. Якихось порушень вони не побачили, однак звернули увагу на низький рівень таємниці голосування. Через специфіку бюлетенів, їх розташування та формат можна відслідковувати, як голосують виборці. Тобто які бюлетені вони беруть зі столу: від представників партій чи приносять із собою. Хоча ніхто не розцінював це як проблему, зокрема і представники партій. Зрештою, головне – бажання виборця. І якщо він бажає, то може зберегти своє волевиявлення у таємниці. Однак один громадянин Німеччини, котрий голосував у Швеції, написав скаргу в єврокомісію з цього приводу. Звідти відповіли щось типу «Ох, це ж Швеція… Які там можуть бути проблеми?». Однак він не зупинився. Знайшов звіт спостерігачів. І ще раз написав, прикріпивши звіт до свого листа. Вже тоді комісія проапелювала до Парламенту Швеції. Мовляв, зверніть увагу. Уряд відповів десь так само, що при бажанні виборець може голосувати таємно. Потім комісія пояснила, що це справа не тільки бажання, а і правил. Ніхто не повинен бачити, як ти голосуєш. Уряд мав би вжити заходів. Але досі не вжив.

На наступних виборах на це звернули більше уваги. Було вже 36 спостерігачів. Якраз співпало, що стало модно фотографувати свої бюлетені. Про це також написали журналісти і тоді стало зрозуміло, що недотримання таємниці голосування – дійсно проблема. Отже, і на цих виборах нас просили звернути увагу на дотримання таємниці голосування та умов для цього. Окрім того, ми мали звертати увагу на випадки «сімейного голосування» – це коли перед столиком для голосування знаходиться двоє і більше людей. На випадки голосування без документів (хоча особу виборця без документів може засвідчити інший виборець). Скільки виборців голосували за довіреністю (так-так і таке там є) і скільки попросили приїхати до них із мобільною скринькою (аналог наших переносних скриньок використовувався на виборах у Швеції вперше). Також ми мали звертати увагу на наявність агітації та агітаційних матеріалів на дільницях. Агітувати в день виборів у Швеції не можна тільки безпосередньо на дільниці, однак за регламентом муніципалітету Стокгольм встановлено, що жодної агітації не має бути і в радіусі 15 метрів. Також прослідкувати, чи на кожній дільниці є мінімум три члени комісії (зазвичай комісії — це 6-8 осіб). Іще просили звертати увагу на черги, доступність дільниці для людей з обмеженими можливостями, розташування і наявність бюлетенів, інші організаційні питання і, звичайно, порушення, якщо такі будуть.

Зафіксована агітація біля дільниці. На задньому плані представники партій пропонують бюлетені. Це традиція. копія

Якщо вести мову про якісь грубі порушення чи фальсифікації, в контексті історії виборів та сподівань деяких спостерігачів, то наші шведські колеги не одразу й згадали, коли таке востаннє траплялось. «Десь у 80-х», – відповіли, так і не згадавши конкретики. Був випадок, коли представник однієї з партій прийшов на дільницю із чотирма десятками голосів. Добув їх за довіреністю в будинку пристарілих. В законі нічого про таке не сказано. Однак особу виключили з партії, хоч тоді те й не впливало на результат. Колись на дільниці забули врахувати 16 дочасних голосів. Виявили, що вони могли б вплинути на результат. І провели на дільниці перевибори.

Цьогорічна місія – 86 спостерігачів. Через оголошення в інтернеті запросили 25 спостерігачів-шведів. Решта  – міжнародні спостерігачі, переважно із Білорусі. Нас розділили на 15 команд по 6 людей (решта допомагали обробляти звіти). Кожна група мала відвідати 6-8 приміщень для голосування по 3-8 дільниць на кожному. Зрештою, спостерігачі «покрили» 78% дільниць муніципалітету Стокгольм (437 із 563). У Швеції будь-хто може стати спостерігачем на виборах. У тому числі і громадяни інших країн. Жодної реєстрації чи акредитації спостерігачів також не потрібно. Приходь і спостерігай! Головне і зрештою єдине правило для спостерігачів – не заважати процесу. Проблеми недопуску спостерігачів комісіями і взагалі немає. Минулого спостереження зі 199 дільниць лиш одна не пустила спостерігачів. Та й то скоріше від незвички до такого явища.

Спостерігачі

День голосування

У день голосування виборець іде на дільницю, адреса якої вказана у його картці виборця. Дільниці відкривають о 8:00. Вони переважно розташовуються у школах. У класних кабінетах або ж у більших приміщеннях. Часом в спортзалі чи їдальні може бути одразу кілька дільниць. Виборець іде вже з бюлетенями чи бере їх при вході у представників партій або ж із розкладки («шведського столу») безпосередньо перед входом на дільницю.  На вході член комісії, якого можна ідентифікувати за жилетом, стрічкою чи просто бейджем з іменем, вручає йому три конверти. Виборець іде за невеличку конструкцію із ширмою та столиком (спрощений аналог нашої кабінки для голосування) там робить відмітки, пакує бюлетені в конверти і йде до столу комісії. Там надає документи, картку виборця і передає свої конверти члену комісії. Скринька для голосування має три відділення за кольорами бюлетенів. Відповідно і конверти мають невеличкі «віконечка», аби можна було бачити колір бюлетеня всередині. Після перевірки картки виборця і документів один член комісії, оголошуючи, вкидає конверти до скриньки, а інший в той час ставить відмітки у списку виборців. Виборець повинен особисто бачити, що всі його «голоси» потрапили до скриньки.

Голосування

Що ж до комісій, то їх набирає головна виборча комісія із бажаючих (для Стокгольму це 4200 осіб). У розмовах із членами комісій ми дізнались, що дуже добре вже мати досвід на виборах, володіти іноземними мовами. Тренінг рядового складу дільничних комісій триває лише 2 години. Комісія, звичайно, працює за плату. 

З точки зору спостерігача, день голосування видався у позитивному сенсі нудним. Час від часу ми фіксували «сімейне голосування», переконались у кепських умовах забезпечення таємниці голосування, а врешті тільки збирали статистичні показники та робили помітки про організаційні дрібниці.

Із дня голосування, напевне, найбільше запам’яталось, як біля однієї зі шкіл, у районі, де переважно проживають іммігранти, влаштували цілий виборчий фестиваль «Ярва голосує». Із музикою та безкоштовними хот-догами. Виявляється, на минулих виборах район показав малу явку – 26%. І тепер люди зі своєї ініціативи влаштували фестиваль.

І ще з цікавого: на одній із дільниць поверх бюлетенів однієї із партій чи то спеціально, чи то випадково поклали бюлетені іншої. Так що їх доводилося пошукати, якби хто хотів голосувати за «заховану». Хоча цілком можна було б узяти пустий, або ж бюлетень зі списком.

Черг у день голосування майже не було. Це, зокрема, пов’язано із можливістю проголосувати завчасно. Наприклад, на одній із дільниць, де всього голосують 1247 виборців, понад 500 проголосували дочасно.

Підрахунок голосів

О 20:00 розпочинається підрахунок голосів. Ніхто не зачиняє двері ні приміщення з дільницями, ні самих дільниць. Доступ вільний. Головне – не заважати. Спочатку члени комісії відкривають конверти дочасного голосування. Виймають звідти безпосередньо конверти з бюлетенями і розкладають за кольором. Роблять усе швидко, майже не розмовляють між собою. Потім висипають конверти із бюлетенями із жовтого відділення. До них додають конверти з жовтими бюлетенями з дочасного голосування. Рахують, що фактично покаже явку, яку звірять із кількістю відміток у списку. Потім розпаковують уже конверти з бюлетенями і розкладають їх у стоси по партіях. Потім рахують кількість у кожному стосі. Це може робити будь-який член комісії. Один член комісії записує усі числа і виводить суму. І от сума жовтих бюлетенів після першого підрахунку не сходиться із загальною кількістю. Не вистачає двох голосів. Перераховують вдруге. Тепер усе сходиться. Заповнюють протокол. Результати одразу ж телефоном повідомляють головній комісії, котра базується у міській раді. Тим часом голова комісії запаковує бюлетені та документацію до прозорого пластикового пакету. По закінченні підрахунку цей та пакети із бюлетенями інших рівнів виборів доставлять у міську раду.

Підрахунок голосів

Є такий майже анекдот серед спостерігачів, які мають міжнародний досвід. Мовляв, кожного разу вони обговорюють вибори на предмет можливості фальсифікацій у випадку «аби так було у нас». Ще впродовж дня і я мимоволі виокремлював для себе моменти, на які в Україні, при такій системі, довелося б звернути більше уваги. І мені насправді було важко уявити, як без ангажованості одразу кількох членів комісії можна сфальсифікувати результати голосування на дільниці.

Вже близько півночі були відомі попередні результати парламентських виборів. Звичайно, комісії вищих рівнів ще раз перераховуватимуть голоси, вже враховуючи і преференції, і ті голоси, які вчасно не були доставлені на дільниці, однак це вже суттєво не вплине на загальний результат. Позаяк мене безпосередньо цікавив тільки процес, то я жодним чином не пояснюватиму тут політичну розстановку у Швеції ні до, ні після виборів, відтак із результатами ви можете ознайомитись тут. А явка цьогоріч склала понад 87%.

Вже повернувшись в Україну, я дізнався про один казус, що міг би вартувати мандата одній із партій, який однак виправили.

А загалом, вибори пройшли без значних порушень. Однак у звітах спостерігачів вкотре йшлося про те, що варто звернути увагу на дотримання таємниці голосування.

facebook logos PNG19750 greytwitter PNG29 grey2instagram greyyoutube PNG19 greyOPORA Githubtelegram PNG34 greyAndroid grey

digest gray

© Громадянська мережа ОПОРА 2006-2018