4 березня відбулись вибори у Італії у обидві палати парламенту країни – Палату депутатів та Сенат. Перебування представниці Громадянської мережа ОПОРА Лесі Мартиненко співпало з виборчою кампанією до італійського парламенту, тож вона "рефлекторно" спостерігала за її перебігом.
Стартувала виборча кампанія указом президента про розпуск чинного складу парламенту. Для італійців це не надзвичайна ситуація, а традиція. Можна припустити, що це робиться для того, щоб депутати не могли використовувати трибуну парламенту в цілях агітації, оскільки перед виборами ніхто не працює ефективно, а лише «піариться». На жаль, серед італійців знайомих політиків в мене нема, тому ніхто не міг ні підтвердити, ні спростувати ці мої припущення.
Агітація
Багато уваги лідери партій приділяють зустрічам з виборцями. Це широко висвітлюється у засобах масової інформації. На багатьох телеканалах є спеціальні політичні ток-шоу. За місяць перед виборами з’явилась політична реклама. Ролики були достатньо однотипними: лідери партій коротко розповідали про свої програми. Канали, що належать Берлусконі, в новинах висвітлювали досягнення та чесноти свого керівника, а опонентів показували менше і не так яскраво. Дехто з учасників перегонів жалівся на обмеження доступу до ЗМІ. Наскільки це відповідало дійсності - невідомо, однак у мене склалось враження, що діяльність яскравих лідерів показували більше, про деяких суб’єктів перегонів і справді мало було чути.
Виборча друкована агітація (всі плакати одного розміру) розміщена на спеціально встановлених комунальними службами дошках. Матеріали розкладали також в поштові скриньки. Мені потрапила на очі агітка лівих “Вільні і рівні” з вкладкою-муляжем бюлетеня, де була підказка, як проголосувати за них правильно.
В суботу перед днем голосування - “день тиші”. В ЗМІ повідомляли, що його порушив Берлусконі. Якраз перед виборами Італію накрив циклон, сніг випав навіть на Сицилії. Тож Берлусконі скористався розгубленістю комунальних служб, щоб нагадати виборцям про свою програму зменшення податків. До речі, у приміщенні виборчої дільниці розміщені плакати, де перелічені учасники виборчих перегонів, а також плакати з переліком порушень та покаранням за них.
В день голосування газети писали також про те, що в Римі і Венеції скорочено кількість рейсів громадського транспорту (в Римі - автобусів, а в Венеції - “вапоретто” - моторних човнів, які служать містянам за громадський транспорт). Причина - багато водіїв пішли спостерігачами на вибори.
Дільнична виборча комісія
Дільнична виборча комісія складається з 6 чоловік. Формує її комуна (виконком міської ради). Хто бажає працювати на виборах (робота оплачується), має подати відповідну заяву. Якщо заяв багато, то проводиться жеребкування. Комісія в переддень голосування отримує бюлетені, проставляє на них печатку дільниці і ховає їх в сейф. Вранці комісія сейф відкриває і починає працювати. Голосування відбувається з 7 до 23 години.
Голосування
Приміщення для голосування розділене бар’єром. За ним можна бути без зазначення причини перебування, однак до столів можливо пройти тільки з дозволу членів комісії. До столів, де видаються бюлетені, у день голосування запускають одного чоловіка і одну жінку. Виборцю слід надати внутрішній паспорт (карта д’ідентіта) та “картку виборця”. Останню видають в комуні, вона дійсна на всі вибори і має спеціальні клітинки, в яких проставляється дата і печатка про участь у виборах. Якщо вільне місце для печаток закінчилось або хтось загубив картку, нову можна було отримати навіть в день голосування в комуні. Ця структура працює поки відкриті дільниці для голосування.
Чому запускали чоловіка і жінку, я зрозуміла лише, коли почула, що в Італії списки виборців окремо чоловічі і жіночі. На жаль, ніхто з присутніх не зумів мені пояснити, чому це так. Більше того, моє запитання викликало у них подив. Очевидно, для них це було чимось природним. Списки виборців висять в доступному місці на дільниці, за ними ніхто не слідкує.
До слова, італійки отримали право голосу в 1946. Вікіпедія також каже, що в Іспанії жінки голосують з 1974 року, в Люксембурзі з 1986-го, а в якомусь з кантонів Швейцарії - тільки з 1991 року. Ось така вона - давня європейська традиція демократії.
Отже, показавши документ, виборець отримує бюлетені або бюлетень (за Палату Депутатів голосують з 18 років, а за Сенат - з 25. В регіоні Лаціо і Ломбардія проходили також місцеві вибори, тому там був ще третій бюлетень).
На відривний талон бюлетеня наклеюють наклейку з кодом і вписують його в список виборців напроти прізвища громадянина. Після того, як виборець проголосував в кабіні, він віддає свої бюлетені голові комісії. Останній вголос звіряє код на відривному талоні з тим, який занесений до списку, після цього відриває талон, а бюлетень опускає в скриньку. Варто зазначити, що скриньки є окремими для кожного виду бюлетенів. Прекрасний засіб від “каруселі” і підроблених бюлетенів. Проте це дещо сповільнювало процес голосування, тому на багатьох дільницях були черги. Але це не завадило дати досить високу явку на парламентських виборах. Принаймні, на таку не сподівалися.
Голосування за місцем перебування
Відбувається за попередньою заявою виборця. Але тільки у випадку, коли виборець лежачий і під крапельницями. Якщо він транспортабельний, тобто його можна посадити в візок, то він має голосувати на дільниці. Дільниця обладнана спеціальною підйомною платформою для інвалідних візків.
Виборча система
У 2017 році італійський парламент прийняв новий виборчий закон. Відповідно до його норм, ⅓ палати депутатів і сенату обирається на мажоритарній основі за принципом “переможець отримує все”, тобто простою більшістю голосів. Але мажоритарника висуває партія або блок, якщо такий є.
На парламентських виборах було два блоки. Перший - “лівоцентристи”, де була правляча дотепер Демократична Партія. Другий - “правоцентристи”, в який входила “Вперед, Італія” Берлусконі та праворадикальна “Ліга Сальвіні” (раніше “Ліга Півночі”). Інші партії боролись за мандати самостійно.
Виборчий бар'єр для партії становить 3%, для блоку - 10%. Голосувати можна по-різному. Якщо поставити позначку тільки навпроти прізвища мажоритарника, то голос автоматично зараховується і партії, яка його висунула. Якщо мажоритарника висунув блок, то голос розподіляється між партіями блоку пропорційно до голосів, отриманих на загальнонаціональному рівні. Можна також ставити дві позначки - за кандидата і за партію. Навіть якщо це блок, то голос іде тільки цій партії і мажоритарнику. Позначка лише навпроти партії автоматично додає голос мажоритарнику, якого ця партія підтримала. Якщо в бюлетені є позначка проти мажоритарника і проти партії, яка висунула іншого кандидата, то такий бюлетень вважається недійсним.
На місцевих виборах у Лаціо і Ломбардії в бюлетені був зазначений кандидат на посаду губернатора та партія, яка його підтримала, обиралась до місцевої ради. Можна було голосувати за кандидата у губернатори від однієї партії, а за кандидатів у депутати - від іншої партії. Крім того, в полі навпроти партії можна було написати два прізвища найбільш бажаних депутатів зі списку цієї партії. Але обов’язково один кандидат мав бути чоловіком і інший - жінкою. Гендерна квота.
Підрахунок голосів
Процедура схожа до української. Після закриття дільниці відкривають скриньки, виймають на стіл бюлетені, рахують вголос по одному. Секретар одразу ставить відмітку, бо в одному бюлетені зазначено два голоси. Потім все так само пакується і опечатується в окремі конверти, складається протокол. На шкільному автобусі в супроводі представника поліції, який був на дільниці з моменту отримання бюлетенів, все везуть в комуну. Звідти, як мені пояснили, електронним зв'язком передають дані в Рим. Все. Далі обраним треба сформувати уряд, що буде не так вже і просто, зважаючи на результати виборів.
Автор Леся Мартиненко