Так-от всім відомо, що в Союзі було голосування, але не було виборів. Бо в бюлетені був лише один кандидат завчасно визначений КПРС і формально висунутий трудовим колективом чи іншим профоб’єднанням. Однак не у відсутності вибору проявлялася тотальна абсурдність тогочасної (без)виборчої практики. А в тому, що голосування – основним проявом якого є відмітка в бюлетені – як такого, взагалі не відбувалося. В бюлетені не потрібно було робити ніяких позначок: там для них навіть місця відведено не було. Єдиною доступною для виборця опцією було викреслення з бюлетеня інших кандидатів, крім одного. А тепер відчуйте силу комуністичного стьобу? В бюлетені, де внесений лише ОДИН кандидат виборець міг викреслити УСІХ кандидатів і обов’язково лишити ОДНОГО!

В цій ситуації виборець  нічого не робив, а просто мав опустити бюлетень в урну.  Йому навіть в кабінку для голосування не треба було заходити. А для чого? Це викликало підозри. В кабінку зазвичай заходили тільки ті, хто здійснював якісь додаткові записи на бюлетені – наприклад критикував радянську владу, писав нецензурні вислови, викреслював прізвище єдиного кандидата. Так як 99% законослухняних виборців до кабінок не заходили, виявити сміливців, які наважилися поглумитися над бюлетенем було вкрай нескладно. Зрозуміло, що після цього їх чекав різкий спад в особистому житті і професійній кар’єрі.  

Не дивно чому після таких дресирувань ми маємо суспільство, велика частина якого дисципліновано ходить на вибори, голосує, але так і не навчилася вибирати. Так само не дивно, звідки така схильність у теперішніх політиків, які сформувалися як виборці у СРСР  зводити усю політичну конкуренцію до одного прізвища у бюлетені.