Мателіал підготований спеціально для ІАП "ЖИТЛО"
Починаючи з 17 листопада, коли Державна виконавча служба наклала арешт на рахунки ПАТ «Київводоканал», раз-у-раз лунає інформація про загрозу припинення постачання води споживачам.
Що ж стало причиною фінансових негараздів монополіста у сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення?
Кому і що винен «Київводоканал»?
8 вересня цього року Господарський суд міста Києва виніс ухвалу, згідно якої правонаступником ПАТ «Київенерго» у справі про стягнення боргу з водоканалу виступає ТОВ «Дельта-трейдінг».
Компанія, яка отримала право стягнути з «Київводоканалу» понад 3,7 млн грн, насправді є маловідомим підприємством, зареєстрованим у 2010 році на Сосновського Віктора Олексійовича. Статутний капітал компанії складає усього 63 тис. грн. Але це ще не все. Цікаво те, що зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю за адресою вул. Якуба Коласа, будинок 6-В, квартира 48. Це – типова багатоповерхівка 1978 року побудови. За цією ж адресою зареєстровано і ФОП Віктора Сосновського.
Виникає питання: чому «Київенерго» обрало саме цю колекторську компанію для того, аби отримати заборговані кошти від водоканалу? Можливо, тому що у пана Віктора Сосновського є набагато дієвіші механізми та особлива практика «вибивання грошей» з боржників такого рівня?
Мова йде про чималі суми. Станом на 2012 рік «Київводоканал» завинив за постачання електроенергії 1,83 млрд грн, проте субвенція з державного бюджету дала змогу підприємству погасити тіло боргу. Кошти, які «Дельта-трейдінг» стягує, – це вже додаткові нарахування, які складаються зі штрафних санкцій (293,9 тис. грн), 3% річних (498,6 тис. грн), інфляційних витрат (2,9 млн грн), державного мита (25 тис. грн) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Для «Київенерго» це казковий подарунок. Прихильність виконавчої служби, діяльність маловідомої компанії – усе сприяло тому, щоб отримати чистий прибуток, неврахований тарифом. Зрештою, ніхто нічого особливого не зробив, як на перший погляд: фірма Сосновського до енергетиків формально не причетна.
Прихильність суду
Тепер варто звернути увагу на того, хто дозволив практично невідомій компанії правонаслідувати борги «Київводоканалу».
Відповідне рішення прийняв суддя Господарського суду міста Києва С. А. Ковтун. Ця особа вже неодноразово потрапляла під приціл журналістів через участь у достатньо гучних справах.
Зокрема, у 2009 році саме суддя С. А. Ковтун виніс рішення у суперечці ДП «Преса України» та редакції журналу «Україна» лише на підставі договорів оренди, достовірність яких була під сумнівом. А в 2010 році він же ж ухвалив рішення на користь компанії, яка вчинила рейдерський напад на київське підприємство з переробки побутового сміття «Київміськвторресурси».
Цьогоріч у ситуації з боргом «Київводоканалу» підставою для зміни кредитора стала виграна попередньо справа.
Що на нас чекає завтра?
Доки державні органи та суди поспішають будь-яким чином виконати вимоги «Київенерго», кияни очікують на те, що відключень води та каналізації не буде.
З іншого боку, враховуючи стан ЖКГ в Україні, ситуація може повторитися практично з будь-яким державним постачальником комунальних послуг.
Наразі на розгляді Верховної Ради перебуває законопроект № 2706. Його прийняття дозволить запровадити мораторій на застосування штрафних та фінансових санкцій, які виникають з вини держави через несвоєчасну компенсацію різниці в тарифах.
Юрій Хіврич, екс-міністр ЖКГ, президент асоціації «Питна вода України», вважає, що держава повинна була б своєчасно компенсувати різницю у тарифах, принаймні, раз на квартал, а не наприкінці року. «А стосовно питання, що робити з тим, що накопилося, – то потрібно або закрити з держбюджету, або реструктурувати, або списати», – зазначає експерт.
Також законопроект цілком підтримує Едуард Кругляк – заступник міністра регіонального розвитку і ЖКГ. У телефонному коментарі він прокоментував його дуже лаконічно: «Я двома руками за цей закон».
Але повернімося до історії з «Київводоканалом». Ще одним важливим положенням зазначеного законопроекту повинна стати заборона «продавати» подібні борги колекторським компаніям. Це – важливий момент для того, аби історія столичного водоканалу не повторилася для іншого підприємства. Адже ніхто не страждає від перебоїв з послугами більше, ніж пересічні мешканці.