Угорщина пройшла складний шлях до повноправного членства в Європейському Союзі, долаючи наслідки багаторічного тоталітарного режиму. Свого часу країна не відповідала критеріям для вступу, а висновки Європейської комісії напередодні відкриття переговорів, як і у випадку з Україною, містили додаткові вимоги щодо продовження реформ.

Угорщина не була взірцем сучасної демократичної країни, але завдяки економічній та політичній підтримці ЄС вийшла з орбіти соціалістичного устрою. Вочевидь, "забувши" свій євроінтеграційний досвід, угорська влада перетворила процес вступу України в ЄС на політичний шантаж, намагаючись здобути якнайбільше фінансових преференцій.

Політичний вектор Будапешта, спрямований на "неліберальну демократію" й балансування між Росією та Європою, суперечить єдиній політиці Брюсселя. А тому дедалі більше ізолює Угорщину в європейській спільноті.

Натомість керівництво країни продовжує ставити під загрозу спільні рішення Європейського Союзу зі стратегічно важливих питань. 

Громадянська мережа ОПОРА розповідає, як Угорщина вступала у Європейський Союз та чи має Будапешт моральне право перешкоджати європейським прагненням України. 

Євроінтеграція постсоціалістичної Угорщини

В уряді Угорщини нашу державу називають абсолютно корумпованою та такою, яка "не дозріла" до членства в ЄС і заслуговує, мовляв, лише на "привілейоване партнерство".

Ба більше, угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан нещодавно заявив, що Євросоюз не повинен починати переговорів з Україною, адже їй "так само далеко до членства в ЄС, як Мако [місто в Угорщині] до Єрусалима".

Зараз нерідко доводиться чути запитання щодо сучасної Угорщини: наскільки вона відповідає так званим "копенгагенським критеріям" членства в ЄС? І відповідь на це запитання, на думку багатьох європейських політиків та інституцій, не є позитивною. 

Та не менше цікаво дослідити, як ця країна долала шлях до членства в Європейському Союзі.

До 1989 року Угорщина була класичним сателітом Радянського Союзу, де панувала марксистсько-ленінська ідеологія. Лише після повалення комуністичного устрою восени 1989 року відбувся демонтаж колишньої системи, який ознаменував запуск багатопартійної демократії та вільної ринкової економіки.

Угорщина стала повноправним членом Європейського Союзу у 2004-му, витративши на євроінтеграційний шлях 14 років.

Його можна умовно розділити на три етапи. На першому (1989–1994) були встановлені дипломатичні відносини між країною та європейською спільнотою та почалася підготовка до підписання так званої "Європейської угоди" (Europe Agreement), що проголосила асоціацію між Угорщиною і ЄС. 

Країни ЄС тоді інвестували в Угорщину кошти для економічних та політичних змін, намагаючись підтримати перехідну економіку постсоціалістичної держави. Для економічної допомоги Угорщині у рамках програми PHARE протягом 1990–1994 років виділили майже 516 млн екю (грошова одиниця, що передувала євро).

Програма мала поліпшити державне управління й інституції, сприяти засвоєнню масштабного правового доробку ЄС, а також економічному й соціальному зближенню з Європою. 

Згадану "Європейську угоду" з Угорщиною підписали у грудні 1991 року, а на початку 1994 року вона набула чинності.

До певної міри підписаний Угорщиною та ЄС документ був схожий на українську Угоду про асоціацію. 

Зокрема, у ній Угорщина та ЄС створили зону вільної торгівлі, яка передбачала скасування всіх митних тарифів. Тобто Угорщина отримала безперешкодний доступ на європейські ринки. 

Офіційно угорський уряд подав заявку на вступ до ЄС 31 березня 1994 року (за два місяці після запуску "Європейської угоди"), а у 1997 році Будапешт отримав рекомендацію Єврокомісії почати вступні переговори (тобто цей етап угорці проходили значно довше, ніж Україна – як відомо, у нас між отриманням статусу кандидата і позитивною рекомендацією ЄК про старт переговори минуло трохи більше ніж рік).

Саме від цього часу починається другий етап євроінтеграції Угорщини. 

Після подання офіційної заявки Будапешт отримав комплекс першочергових завдань, спрямованих на забезпечення функціонування ринкової економіки, зниження митних тарифів, адаптацію національного законодавства до єдиного ринку ЄС тощо. Цей документ мав назву "Біла книга", і його ухвалили у червні 1995 року на саміті Євросоюзу в Каннах.

На основі "Білої книги" розробили угорську стратегію гармонізації правового регулювання внутрішнього ринку. 

Однак, як видно зі звітів європейських інституцій, Угорщина так і не змогла втілити всі заплановані реформи, а економіка країни перебувала не в найкращому стані. Так, у звіті Європарламенту 1997 року йшлося про складну фінансову ситуацію, яку намагалися стабілізувати іноземними інвестиціями; про проблеми в торговельній і соціальній політиці; про великий зовнішній борг та значну інфляцію. 

Утім, ЄС завжди публічно зважав на економічні труднощі, з якими довелося зіткнутися країні через наслідки комуністичного правління.

Разом з цим, у звіті 1997 року Європейська комісія звернула увагу на екологічні проблеми Угорщини та потребу реформування правоохоронної й транспортної систем. У висновку Будапешту рекомендували моніторити деякі галузі енергетики, зокрема ціноутворення, доступ до мереж, підвищення енергоефективності та стандарти якості палива.

Також Європейська комісія наголосила на потребі вдосконалити судову систему та сферу захисту прав національних меншин, зокрема ромської спільноти.

Варто пригадати, що Угорщина шантажує Україну саме щодо питань прав меншини – якщо послухати угорських посадовців, то можна уявити, ніби Київ робить життя угорців в Україні нестерпним. Вимагаючи змін до меншинного законодавства (законів про меншини, про мову, про освіту тощо), Угорщина погрожує блокувати початок переговорів про вступ України до ЄС. 

При цьому Будапешт ігнорує свій власний досвід, коли у 1997 році отримав зелене світло від Єврокомісії – рекомендацію розпочати офіційні переговори про вступ Угорщини до ЄС.

Рішення було прийняте попри зауваження до Будапешта, в тому числі щодо меншин. 

Так стартував третій етап вступу Угорщини до ЄС – у 1998 році почалися переговори, які тривали до 2002 року. У 2004 році Угорщина стала членом ЄС під час великої хвилі розширення.

Але, виходячи зі звітів Єврокомісії, свого часу Угорщина була не більше готовою до вступу в ЄС, ніж Україна нині, про що зараз Будапешт "забуває".

Хто ж зробив сучасну Угорщину такою, як вона є? І які преференції від шантажу хоче отримати влада цієї країни?

Шантаж, гроші, зброя

Крісло прем’єр-міністра Угорщини з 2010 року обіймає лідер партії "Фідес" Віктор Орбан, який має дружні відносини з російським президентом і нині є єдиним лідером ЄС, який підтримує контакти з Путіним і навіть особисто зустрічається з ним.

За роки його прем'єрства Угорщина поступово скочується до авторитаризму. У Європарламенті кажуть, що Угорщина втратила ознаки демократії, натомість сам Орбан називає політичний лад, який він побудував, "неліберальною демократією".

Ще у 2018 році Європарламент запропонував запровадити дисциплінарні санкції проти Угорщини за порушення основних цінностей ЄС. Уряд Віктора Орбана офіційно звинуватили у порушенні демократичних цінностей в таких сферах, як незалежність судочинства, свобода слова, права меншин і релігій тощо. Також Європарламент у вересні 2022 року визнав, що Угорщина перетворилася на "гібридний режим виборчої автократії" під керівництвом націоналістичного уряду (детальніше про це читайте у статті "Угорщина – більше не демократія").

І справді, Угорщина зараз опинилася поза спільнотою демократій. 

Зрештою, Євросоюз заблокував більшу частину (близько 7,5 млрд євро) регіональної допомоги країні через проблеми з верховенством права та захистом прав людини. З цієї ж причини ЄС блокує 22 млрд євро виплат Угорщині з Фонду згуртованості. Для Угорщини таке рішення стало болісним, позаяк країна є найбільшим бенефіціаром бюджету ЄС у відсотках від валового національного доходу. 

Додаткові козирі для торгівлі з Євросоюзом Орбан знайшов у тому, що він своєю чергою блокує деякі ініціативи ЄС, спрямовані на підтримку України.

Так, Будапешт перешкоджає збільшенню спільного бюджету ЄС на 66 млрд євро, частина з яких має піти на фінансову підтримку Києва, передусім йдеться про програму Ukraine Facility вартістю 50 млрд євро на відновлення, відбудову та модернізацію нашої держави протягом наступних чотирьох років.

Також уряд Орбана вже тривалий час затримує фінансування нової військової допомоги Україні, блокуючи збільшення фінансування Європейського фонду миру.

Формальним приводом для цієї блокади стало внесення угорського OTP Bank до переліку міжнародних спонсорів війни, який складає українське Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) – попри те, що цей список не є урядовою ініціативою і не тягне за собою жодних обмежень з боку Києва.

Однак після того, як брюссельським посадовцям вдалося переконати НАЗК піти на поступки і виключити цей банк зі списку, Угорщина не зняла свою блокаду, тепер додатково вимагаючи письмових гарантій того, що ні OTP Bank, ні інші угорські компанії не опиняться у цьому списку.

Те, що гальмування руху України в ЄС є вказівкою керівництва Угорщини, підтверджують також дії уряду.

Так, цієї осені Україна стала свідком чи навіть учасником справжнього спектаклю.

Коли Київ спробував знайти компроміс із Будапештом у питанні прав меншин та відрядив до угорської столиці спеціальну делегацію, то з’ясувалося (до речі, вже не вперше), що на робочому рівні українські та угорські фахівці з питань освіти та прав нацменшин цілком можуть порозумітися.

На цій зустрічі у вересні вони домовилися про обриси можливого компромісу, Україна прописала це у вигляді дорожної карти, яку передала до уряду Угорщини.

Але щойно напрацьовані документи дісталися уряду, як Будапешт відмовився від домовленостей.

Бо Віктору Орбану було важливо зберегти "меншинну проблему" невирішеною, щоби з посиланням на неї блокувати початок переговорів про вступ України до ЄС. 

Відкат у минуле

Угорщина, яка рухалася від комуністичного минулого до демократичних перетворень, за часів правління Віктора Орбана відкотилася до автократії, де нехтують верховенством права. А саме ця цінність є ключовою у "копенгагенських критеріях", за якими країни взагалі можуть претендувати на членство в Європейському Союзі.

Угорщина стала плацдармом мережі союзників Росії, а Віктор Орбан – просувачем позиції Кремля в Європейському Союзі. Порівняння членства Угорщини в Європейському Союзі з радянською окупацією та зустріч із Путіним робить Орбана ще більш ізольованим. 

У самому ЄС давно звучать сумніви щодо подальшої довіри Угорщині як союзнику та партнеру.

А європейські посадовці вже прямо нагадують, що ніхто не зобов’язує Угорщину бути членом ЄС. 

Станом на вересень 2023 року 65% угорців вважали, що їхня країна рухається в хибному напрямку.

Врешті, з таким політичним курсом статус не члена, а лише "привілейованого партнера" Європейського Союзу скоріше повинна була б отримати Угорщина, ніж Україна.

Попри те, що зараз Угорщина є повноправним членом ЄС.