Сьогодні точиться багато суперечок з приводу того, чи будуть проводитись вибори президента під час воєнного стану. Підігріває ситуацію і російська пропаганда, яка щоразу торочить про нелегітимність діючого президента Володимира Зеленського, мовляв, термін його перебування на посаді спливає у травні 2024 року, а проводити вибори Україна не збирається. У цьому відео разом із старшою радницею з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Ольгою Коцюрубою поставимо крапку у суперечках навколо виборів та пояснимо, чому проводити їх під час воєнного стану неможливо.

20 травня минає п'ять років як президент Зеленський склав присягу та став главою держави Україна. У мирний час чергові вибори президента мали би відбутися 31 березня 2024 року. Однак в умовах воєнного стану Конституція та профільне законодавство забороняють проведення будь-яких виборів. Фактично Конституція дозволяє і Верховній Раді, і Президенту продовжити свої повноваження доки загроза не буде відвернута. Таке регулювання дозволяє забезпечити безперервність влади, що особливо важливо для захисту державного суверенітету та стабільності конституційного ладу в умовах протидії агресору. Саме тому президентські вибори не були призначені парламентом наприкінці 2023 року та не відбудуться доки триватиме воєнний стан.

Росія у своїх медіа і не тільки поширює фейковий наратив про “нелегітимність” українського президента і загалом української влади. Нічого нового. Ми це чуємо ще з часів Революції Гідності. Мета росіян очевидна – наблизити досягнення своїх загарбницьких цілей через інші, не лише воєнні, засоби. Наприклад, через розхитування внутрішньої суспільно-політичної кризи на фоні втоми людей від війни, посилення мобілізації, збідніння населення. Також Росія та її сателіти намагаються послабити зовнішню підтримку України, просуваючи наративи про начебто сплив строків правління та нелегітимність Зеленського серед наших західних партнерів та їхнього електорату.

Давайте закріпимо – Україна демократична країна. Ми владу обираємо на вільних і прозорих виборах. Найкраще свідчення цьому – останні президентські вибори, де фаворит не був відомий ще за шість місяців до їх початку. Проте в умовах воєнного стану гарантувати виборчі і політичні права неможливо. Йдеться про свободу вираження поглядів, свободу зборів та інші права, без повноцінного гарантування яких не може бути вільної політичної конкуренції, а отже і вільного волевиявлення.

Це ж стосується і принципів виборчого права. Вони про те, що вибори мають бути загальними, рівними та вільними незалежно від того кого обирають: народних депутатів, президента чи місцеву владу. Проте під час активних бойових дій нереально гарантувати безпеку будь-кому з учасників, а через масовані російські удари значна частина виборчої інфраструктури зазнала руйнувань. Своєю чергою масова міграція робить дані Державного реєстру виборців неактуальними станом на зараз. В таких умовах дотриматися конституційних принципів просто нереально. Тому, якщо хтось думає, що для проведення виборів можна просто прибрати відповідну заборону із Закону «Про правовий режим воєнного стану», який на відміну від Конституції можна змінювати будь-коли, він помиляється. Це не розвʼяже проблему проведення демократичних виборів в умовах війни та формування легітимних органів влади.

Для того, аби не виникало питання «що ж далі, якщо вибори неможливі», у Конституції закріплений принцип безперервності влади. Він означає, що повноваження виборних органів не припиняються до моменту, коли буде можливість обрати нові. Це є своєрідним запобіжником від утворення так званого вакууму влади, що особливо актуально, коли існує загроза для суверенітету та існування держави як такої. Конституція прямо забороняє припиняти повноваження парламенту й автоматично продовжує їх до обрання нового скликання після війни. Хоча для Президента аналогічного положення немає, але відповідно до ст. 108 КУ він виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного глави держави. Тому поки нові президентські вибори не будуть проведені, жодного конституційного підґрунтя для сумнівів у легітимності чинного глави держави немає і бути не може.

А як свідчить аналіз законодавства країн "Великої сімки" – більшість з них не мають відповіді на те саме питання “що робити з виборами під час війни?”. Лише законодавство таких держав, як Південна Корея, Ізраїль, Фінляндія, які межують із агресивними сусідами, подекуди містить положення про відтермінування виборів або пролонгацію повноважень виборних органів. Однак навіть їхнє законодавство не містить чіткої відповіді, на кшталт тої, яка викладена в нашому Законі України “Про правовий режим воєнного стану”, а саме – забороняється проводити вибори під час війни.

Світова спільнота сформувала базові вимоги для організації і проведення виборів –  це вже згадуваних принципів виборчого права, без дотримання яких процес голосування перетвориться на фікцію або, й того гірше, на інструмент узурпації влади. Це зокрема принципи загальних, рівних, вільних, чесних виборів, які є такими звичними для України, і водночас неможливими в реалізації зараз – під час повномасштабного вторгнення. Проведення ж недемократичних виборів може мати зворотний ефект – політичний розкол, делегітимацію влади, державно-правові конфлікти тощо. Війна це час для консолідації нації та протидії загрозам існування держави, а не для політичної конкуренції та дебатів. 

На сьогодні в Конституції не врегульовані строки проведення чергових виборів, якщо вони не відбулися вчасно. Натомість Виборчий кодекс у ст. 20 передбачає, що рішення щодо призначення виборів, виборчий процес яких не розпочався у зв’язку з введенням воєнного стану, оголошується не пізніше місяця з дня його припинення або скасування. Але очевидно, що розробники Виборчого кодексу не могли навіть уявити масштаби наслідків російської агресії, обсягів руйнувань інфраструктури та замінованих територій, міграції населення та інших факторів, які не дозволять розпочати виборчий процес протягом місяця після завершення воєнного стану. 

А щоб вирішити цю проблему представники парламентських фракцій та груп у форматі «Діалогів Жана Моне» у листопаді минулого року підписали меморандум, що вибори мають бути проведені на основі чинного Виборчого кодексу та зі збереженням виборчих систем національних та місцевих виборів. Вибори можливі не раніше, ніж через 6 місяців після завершення війни та дії воєнного. Цього часу мало б вистачити для підготовки проведення виборів. Конкретні строки проведення виборів після завершення воєнного стану залежатимуть від тривалості війни та потребують оцінки її наслідків, проте півріччя виглядає мінімально допустимим з огляду на масштаби та наслідки бойових дій.

Чому це важливо знати? Бо розуміння демократичних процедур та того як на них впливає війна мінімізує шанси ворога ефективно застосовувати проти нас інформаційні операції. Як наслідок – менше поширеної дезінформації та підігравання ворогу. Знання – це інформаційний бронежилет. І щоб бути поінформованим підписуйся на канал “Говорить ОПОРА” або читай матеріали на нашому сайті, щоб бути політично освіченим і бути в курсі ключових суспільно-політичних процесів в Україні та світі.